Чи дійсно можливо створити FPV-дрон, який буде ефективно уражати БПЛА-розвідники типу “Орлан-10” та Zala
Джерело: Defence Express
Операторам FPV-дронів Сил оборони України вже декілька разів вдавалось збити ворожі розвідувальні БПЛА типу “Орлан-10” та Zala. На фоні цього з’являється доречне питання, а чи не стануть FPV-дрони черговою “чарівною паличкою”, яка може вирішити й цю задачу.
Бо, на перший погляд, якщо вдається влучити дроном у ворожий транспорт на зустрічних курсах, тобто на доволі високих зустрічних швидкостях, то в чому може бути проблема наздогнати розвідувальний БПЛА та таранити при різниці швидкості у 5-10 км/год.
Але проблема із використанням FPV-дронів у якості зенітних засобів починається значно раніше – з виявлення цілі. Бо для того, щоб атакувати ворожий розвідувальний БПЛА спочатку його необхідно виявити. І попри наявність різноманітних методів, включно із радіолокаційними станціями та засобами радіоелектронної розвідки з пеленгацією ворожих дронів, все це потребує відповідної насиченості засобів та скоординованості дій. І лише після того, як загроза виявлена можливо говорити про те, чим збивати.
Якщо для цього обирається FPV-дрон, то першою задачею стає його виведення на необхідну висоту та курс для перехоплення цілі. Справа в тому, що “Орлан-10” може вести розвідку на висоті 2-3 км, хоча частіше спускається нижче через низьку якість камер та погодні умови.
Якщо говорити про FPV-дрон на базі квадрокоптера, то важливо розуміти, що у нього дуже обмежений час польоту, який, залежно від типу, може становити від 10-12 до 30 хвилин. І цей час витрачається на те, щоб піднятися на необхідну висоту та почати захід на ціль, яку ще можливо знадобиться наздоганяти. При цьому крейсерська швидкість “Орлан-10” складає близько 110 км/год і насправді далеко не кожний коптерний FPV-дрон з навантаженням та на значній висоті продемонструє аналогічні параметри.
Тому можливо одразу говорити про перехоплення розвідувальних БПЛА не коптерними FPV-дронами, а дронами-перехполювачами літакового типу, які мають більшу швидкість та довший час у повітрі. Але тоді починається мова про те, як запускати такі дрони-перехоплювачі, чи буде це масивна катапульта, чи слід віддавати перевагу контейнерному запуску.
А перед тим, як говорити про перехоплення, оператор ще має помітити ціль не через найкращу камеру у світі та ще в умовах можливих перешкод. Тобто за відео з ураженням FPV-дронами російських розвідувальних БПЛА стоїть не лише виключна майстерність операторів, а ще й військова вдача.
І на фоні цього можливо подивитися на досвід двох країн у питанні боротьби із БПЛА саме дронами. Для початку візьмемо проєкт американської Raytheon під назвою Coyote, який починався зі створення зенітного дрона-перехоплювача контейнерного запуску, який дуже швидко перетворився у версії Coyote 2C у повноцінну зенітну ракету із реактивним двигуном, але із дозвуковою швидкістю та головкою самонаведення.
Coyote та Coyote 2C
Тобто попри всю привабливість такої схеми, експерименти завершились поверненням до старих засобів. При цьому вартість такого зенітного засобу все одно вийшла не дуже дешева – 125 тисяч доларів за одиницю.
Інший приклад, як це не дивно, але це Іран з баражуючою зенітною ракетою відомою під назвою “358”. Вона має мініатюрний турбореактивный двигун та дозвукову швидкість. Вважається, що вона має опикоелектрону систему виявлення цілі із самонаведенням. А сама ракета запускається у район повітряної цілі та починає робити широкі “вісімки”, поки ціль не буде знайдена, що чимось нагадує алгоритм роботи торпед.
Зенітні ракети “358”
Тобто у цих двох випадках обійтись без системи самонаведення, яка бере на себе питання термінальної ділянки – не вийшло. А вся відмінність від традиційних зенітних ракет полягає лише у дозвуковій швидкості, хоча до ракети “358” варто додати її унікальний баражуючий режим. Водночас поява та розвиток “машинного зору”, який дозволяє створювати доволі дешеві головки самонаведення цілком може бути цікавим напрямом для експериментів.
