«Душпастирський супровід» – це практика терпеливості й милосердя, яка повинна мати «більше вказівний, ніж наказовий характер». Мова йде про те, щоб «допомагати людям, згідно з їхніми можливостями, виходити аж на вершину гори, а не понижувати гору», – такими думками поділився о. Хосе Ґутьєррес Фернандес, що працює в Дикастерії в справах мирян, родини й захисту життя, виступаючи нещодавно у Мадриді під час міжнародної зустрічі сімей, організованої Спільнотою Християнського Життя.
У зустрічі, до проведення якої доклався також інститут сім’ї Папського Університету Комільяс, взяли участь коло 80 мирян, які слідують за духовністю святого Ігнатія Лойоли та є експертами в душпастирстві сім’ї. Вони прибули з 30 країн, щоб поглибити тему: «Дивіться, як вони люблять одні одних. Мирянська ігнатіянська відповідь на заклик Апостольського Напоумлення Amoris laetitia».
О. Хосе Ґутьєррес Фернандес представив присутнім під час зустрічі панораму «душпастирства сімей у світі», виокремлюючи напрямні та виклики у світлі вказівок апостольського напоумлення Папи Франциска, яке вміщає у собі плід праці двох останніх синодів Єпископів, присвячених темі сім’ї.
Мексиканський священик вказав на три види контексту, в якому перебуває сім’я: культурному, географічному та геополітичному, як також наголосив на проблемах та викликах, пов’язаних із секуляризацією, зокрема, у країнах із давньою християнською традицією, та із необхідністю для церковної спільноти ставати дедалі більш відкритою, місійною і виходити назовні.
На його думку, першим викликом сьогодні є співставлення із реальністю, яка позначена, перш усього, «втратою людської та християнської надії в любові» та труднощами, які з цього випливають, зокрема, із тим, що молодим людям сьогодні значно важче «прийняти відповідальність щодо партнера та обов’язок на усе життя». До цього додаються також різні моральні та антропологічні проблематики, пов’язані із прийняттям людського життя та сталевістю, яка повинна бути дозрілим вираженням спільності подругів як взаємного та цілковитого дарування один одному.
Серед іншого також було наголошено на важливості не обмежувати оцінювання кожної сім’ї, лише з огляду на контекст, в якому вона живе, та соціальне становище, яке їй визнають. Тому, дуже важливим є питання виховання, пов’язане із переданням віри новим поколінням. А теж зростає потреба належно доцінити комплексний християнський образ сім’ї, на який чітко вказує «Amoris laetitia». О. Хосе пригадав теж й про інші проблематики в даному питанні, а саме про відмежування понять «одруження у храмі» та «активного життя вірою», як також про тенденцію позбавляти дітей благодаті Святого Таїнства Хрищення.
На основі вищеперелічених викликів та проблематик, о. Хосе Ґутьєррес Фернандес пригадав деякі важливі пункти, зокрема, що Церква повинна бути як «польовий госпіталь», в якому слід лікувати поранених та запобігати ранам у сім’ях. Адже подружжя – це подорож, яка триває усе життя, шлях, який знає красу і радість бути любленими та любити, але також і недоліки і гріхи, труднощі та страждання. Тому, на подружній союз слід дивитись з реалізмом та надією, як на спільність, що потрохи зростає та розвивається.
Апостольське напоумлення запрошує до душпастирства реалістичного та скерованого до конкретних осіб, з великою увагою до спільного людського досвіду; до душпастирства, яке не накидає в авторитарний спосіб якихось обов’язків, але виховує до відповідальної свободи, допомагаючи людям зростати у власних переконаннях та поведінці, щоб віднайти правду про себе самих. За словами мексиканського священика, сьогодні є вкрай необхідним показати «красу Божого плану щодо сім’ї», переш усього добрим життєвим прикладом.
З цього випливає потреба доброго приготування до подружнього життя, заангажовуючи у цей процес різні церковні рухи та організації, як також і самі сім’ї. о. Хосе теж пригадав, що в наш час потрібно звернути особливу увагу на супровід молодих пар, на їхнє приготування до подружнього життя, на їхнє виховання на площині почуттів та сексуальності, на душпастирство похилих віком осіб. «В кожному разі, – підсумував о. Хосе Ґутьєррес Фернандес, – метод, до якого нас заохочує «Amoris laetitia», – це діалог, зустріч, побудова мостів, сердечний погляд на світ, що дозволяє нам віднайти сенс запитань, які турбують чоловіків та жінок нашого часу, ведучи їх за руку до зустрічі з милосердним Отцем».
