Авторські статті

Агресія Путіна стане смертельною для самої РФ

Один із ключових факторів успішного подолання економіко-політичної кризи і військового конфлікту з РФ на Донбасі – це наші союзники. Але найчастіше, напевно, більшість громадян України критикує їх за м’якотілість, нерішучість. Чисто психологічно цьому є об’єктивні причини – всі хочуть якнайшвидшого завершення війни, повернення Донбасу і Криму додому.

Сучасні реалії диктують нові умови. Війна, в тому числі і континентальна, більше не є інструментом гегемонії та впливу. Це також стосується локальних збройних конфліктів. Як би там не було, війна на Донбасі – це локальний конфлікт, де одна сторона (Україна) захищає свої землі і прагне до позбавлення від впливу іншої сторони (РФ), яка, незважаючи на сучасні реалії, як і раніше прагне обзавестися новими й повернути втрачені поясу безпеки.

Для цього нам потрібно розуміти, що вони представляли із себе за часів Хрущова і Брежнєва. Перш за все, це країни ОВД і Далекий Схід (Північна Корея), Куба і латинська Америка (Венесуела). Куба де-факто була втрачена під час Карибської кризи. Країни ОВД – під час розпаду СРСР. Після цього залишилися 3 серйозних оплоти колишнього СРСР, які не дозволяли ЄС і США не те, щоб поширювати свій вплив на східну Європу, а просто допомагати країнам позбавлятися від імперських амбіцій правонаступниці СРСР – РФ (не тільки юридично, а ще й ментально). Це – Україна, Грузія та Молдова.

Варто було тільки заявити будь-який з цих країн про європейський шлях розвитку, так вони моментально отримували заморожений, або безперервний військовий конфлікт.

Придністров’я, Абхазія і Південна Осетія стали гарячими точками на початку 90-х. Крим не переставав бути таким з тих пір, коли вище керівництво України дозволило залишитися на півострові ЧФ РФ. З одним лише винятком – у Криму не стріляли, але передумови для розвитку конфлікту або анексії були постійно. Згадати тільки Тузлу чи «харківські угоди», які послужили основою для майбутньої агресії.

І ось тепер Крим анексований РФ, гібридна війна на Донбасі. Природно, весь світ обурений. Але не тільки цим, а ще й агентурною мережею Росії по всьому світу, постійними провокаціями з порушеннями кордонів ЄС з боку ВПС РФ, підтримкою бойовиків-ісламістів, неонацистів і ультраправих в Греції (Золота зоря), Угорщини (Йоббік), Франції (Національний фронт ), навіть у Великобританії (Британський національний фронт, Combat 18) та ін.

Обурення країн ЄС і США кінця лютого переросло в санкції після анексії Криму Росією. Женевські і нормандські переговори, які закінчилися фактично нічим, спричинили нові санкції. Збитий Боїнг – ще, відкрите вторгнення ЗС РФ по лінії Амвросіївка-Старобешеве-Кутейникове-Іловайськ призвели до перших мінських переговорів, а їх невиконання – до 4 пакету санкцій на початку 2015 року.

Я вже писав, що військові конфлікти в сучасному світі – не спосіб досягнення гегемонії. Але вони також не є способом досягнення миру. Постріл у відповідь на постріл повертають нас у середину 20 століття. Це саме те, що хотів Путін отримати в короткостроковій перспективі. Заслати армійський спецназ на Донбас, щоб по ньому почали стріляти. Для того, щоб потім постійно вводити нові групи, роти і батальйони без розпізнавальних знаків, що дасть можливість твердити, що в Україні – громадянська війна.

Набагато ефективніше вести війну економічну та інформаційну. В принципі, Путін з цього і почав. Але цим і закінчить, отримавши теж саме в РФ. Які для цього є інструменти?

1. Санкції.
2. Обвал цін на нафту.
3. Підтримка України грошима (кредити, донорські конференції, трастові фонди).
4. Зміцнення ВСУ (допомога у проведенні реформ, чотири трастових фонду НАТО).
5. Превентивні дії в районі Суецького каналу, Перської та Аденської заток.
6. Превентивні дії у відповідь на ріс провокації. Варто було тільки РФ заявити про навчаннях в Придністров’ї, так в Європі вже 14 країн НАТО їх почали проводити. І це тільки один з прикладів.

І тепер хотілося б перейти до головного. Чому НАТО не втрутиться безпосередньо в конфлікт? Та тому що це, як мінімум, нерозумно. Як вже говорив раніше, простіше вести економічну та інформаційну війну. Та до того ж таке втручання виведе конфлікт на новий рівень. Десятки, сотні тисяч трупів, можливість застосування ядерної зброї і МБР, випалена земля в центрі Європи і можливість «ядерної зими» ні Європі, ні США вже точно не потрібні.

Вистачить «сварити» ЄС і США за «м’якотілість». Вони більше нашого зацікавлені в якнайшвидшому залагоджені конфлікут. І вже прикладають для цього всіх зусиль. Ну і звичайно не забувайте про те, що все йде за своїм планом. Він показав свою ефективність під час Холодної війни, в Афганістані. СРСР розвалився. На черзі – РФ, хоч я і не прихильник її розвалу.

Тримаємося і зберігаємо оптимізм! Слава Україні!

Bohdan Miroshnikov

для Голос українською.

Читайте нас : наш канал в GoogleNews та Facebook сторінка - Новини України

2 коментарів

  1. Украинские патриотки не устают передавать в зону АТО сушёные борщи и вязаные панталоны с тризубцем. От храбрых украинских вояк своим панянкам приходит бытовая техника, мебель, ковры, постельное бельё, посуда, люстры, а в последнее время – даже черепица с крыш и красивые кладбищенские оградки. Привет из Донбасса!

    1. Как ты, ватник, не старайся проканать под донбасскую сучонку, только им не до такой пурги, а у тебя фсбушки торчат из всего фейка

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.

Цей сайт використовує Akismet для зменшення спаму. Дізнайтеся, як обробляються ваші дані коментарів.