Так само як мікроскопічні бактерії, люди навчилися розвиватися і процвітати в екстремальних умовах – від палючої спеки пустелі до морозильної тундри Сибіру. Вже протягом тисячоліть люди живуть навіть на негостинних, високих горах, де вміст кисню досить низький. Приблизно 140 мільйонів людей постійно живуть на великих висотах, що перевищують 2500 метрів: в Гімалаях, в Азії, в Андах в Південній Америці і в ефіопському нагір’ї Африки (Ethiopian Highlands of Africa), і деякі насправді добре себе почувають в зростаючих містах. Нижче представлені сім міст і поселень, які знаходяться на дуже великій висоті – кожне з них знаходиться на висоті не нижче 3 048 метрів.
Ла Рінконада (La Rinconada)
Ла Рінконада в Перу це старий золотодобувний табір у віддалених перуанських Андах, який розрісся до статусу «великого міста». У цьому гірському місті на висоті 5100 метрів над рівнем моря живуть більше 50 000 чоловік. Він претендує на звання «найбільш високо розташованого міста в світі».
Незважаючи на те, що економіка міста майже повністю підживлюється золотою копальнею, розташованим неподалік, міська інфраструктура залишається поганою. У місті немає водопроводу і каналізації, крім того, тут є сильне забруднення ртуттю через діяльність гірничодобувного промислу.
Майже всі жителі цього міста є робочими, які переїхали у віддалену місцевість, сподіваючись отримати роботу і свою частку багатства. Вони працюють за цікавою системою оплати, званої Кохорреро (Cachorreo). Робітники працюють протягом 30 днів без оплати, і на 31-ий день можуть взяти стільки руди з шахти, скільки вони можуть забрати. Все те, що шахтарі отримують з взятої ними руди, належить їм. Незважаючи на те, що компанії використовують таку нетрадиційну систему оплати, шахтарі продовжують приїжджати в цей регіон. Тільки за останнє десятиліття чисельність населення Ла-Рінконади зросла на неймовірні 230 відсотків.
Ель-Альто (El Alto)
Місто Ель-Альто є одним з найбільших і найбільш динамічно розвиваються міських центрів Болівії. З населенням понад 1,1 мільйона людей, що живуть на висоті 4 150 метрів, воно також є одним з найбільш високо розташованих найбільших міст світу. Колись в Ель-Альто був лише передмістям сусіднього департаменту Ла-Пас (La Paz) (на фотографіях зображень цей неймовірне гірське місто), що знаходиться на високогір’ях Альтіплано (Altiplano), але через міграції з сільських районів Болівії в регіон Ла-Пас в 1950-х роках, цей регіон розрісся і менш ніж за 40 років почав сам претендувати на статус міста.
Регіон, де розташований Ель-Альто, досить засушлив і тут нерідкі несприятливі погодні умови, тому до 1903 року ця місцевість була безлюдною. Однак, в 1903 році, коли побудовані залізниці, прокладені від озера Тітікака (Lake Titicaca) і Аріка (Arica) досягли краю каньйону, і коли тут побудували вокзал Ла-Паса, сортувальні станції і склади, а також поселення залізничників, люди сюди почали тягнутися.
У 1925 році тут був побудований аеродром в якості бази для нових військово-повітряних сил, який також залучивши додаткове населення. У 1939 році відкрилася перша початкова школа Ель-Альто. Ель-Альто почав розростатися швидкими темпами починаючи з 1950-х років, коли селище було підключено до водопостачання Ла-Пасу. До цього підключення всю воду доводилося перевозити з Ла-Паса в цистернах. У 1985 році район Ель-Альто і його околиці були політично відокремлені від міста Ла-Пас, і в 1987 році Ель-Альто був офіційно зареєстроване як окреме місто.
Потосі (Potosi)
Ще один кандидат з Болівії – місто Потосі, яке розташоване на висоті 4 090 метрів. Засноване в 1545 році як шахтарське містечко, незабаром стало казково заможним, ставши одним з найбільших міст в Північній і Південній Америці і в світі з населенням понад 240 000 чоловік. Потосі лежить біля підніжжя Серро-де-Потосі (Cerro de Potosí) – горі, яка за народними переказами складається з срібної руди, пік цієї гори, що знаходиться на висоті 4 824 метрів завжди височів над містом. Серро-Ріко (Cerro Rico) був причиною історичної важливості Потосі, так як звідси йшов основний потік срібла в Іспанії під час періоду Іспанської Імперії в Новому Світі (New World Spanish Empire).
Більша частина срібла поставляється через «іспанський материк» (територія Південної Америки і прилягаючої до неї моря, захоплені іспанськими завойовниками) (Spanish Main) добувалася в Потосі. У період з 1556 по 1783 рік з Серро-Ріко було видобуто майже 45 000 тонн чистого срібла, з якого майже 9 000 тонн пішло на потреби іспанської монархії. Із-за такої великої здобичі, сама гора зменшилася у висоту на кілька сотень метрів.
У 1672 році тут був створений монетний двір для відливу срібних монет, а також було побудовано водосховище для задоволення потреб зростаючого населення. У той час було побудовано більше вісімдесяти шести церков і населення міста зросло майже до 200 000 чоловік, що зробило його одним з найбільших і найбагатших міст у світі. Після 1800 року срібні рудники були виснажені, і олово стало основним продуктом. У кінцевому підсумку це призвело до повільного економічного спаду. Тим не менш, на горі продовжує йти видобуток срібла. Із-за поганих умов праці, відсутності засобів захисту і постійного вдихання пилу, тривалість життя шахтарів залишається короткою, і більшість з них хворіють на силікоз і помирають приблизно в 40 років.
Шигадзе (Shigatse)
Шигадзе є другим за величиною містом в Тибетському Автономному Районі (ТАР) у Китайській Народній Республіці. Це одне з великих міст Тибету з населенням в 100 000 осіб. Місто розташоване на висоті 3 840 метрів, в місці злиття річки Ярлунг Цангпо (Yarlung Tsangpo) (також відомої як Брахмапутра (Brahmaputra)) та річки Ньянг (Nyang) (Ньянг Чу (Nyang Chu) або Ньянгчу (Nyanchue)), в західному Тибеті.
Шигадзе розташоване на рівній місцевості в оточенні високих гір, і міський район розташований на південь від річки Ярлунг Цангпо, розташованої в південно-центральній частині Тибетського Автономного Району. Місто було давньою столицею провінції У-Цанг (Ü-Tsang), і в даний час є адміністративним центром сучасної префектури Шигацзі, адміністративного округу Тибетського Автономного Району.
Хульяка (Juliaca)
Хульяка є столицею провінції Сан-Роман (San Roman) у регіоні Пуно (Puno Region), на південно-сході Перу. Це найбільше місто в регіоні з населенням 225 146 жителів (станом на 2007 рік) і розташоване на висоті 3 825 метрів над рівнем моря, на плато Альтіплано.
Це найбільший центр торгівлі в регіоні Пуно. Воно також є основним транзитним пунктом у регіоні та підтримує тісні зв’язки з південними містами Перу, в тому числі Арекіпа (Arequipa), Пуно (Puno), Tacna (Tacna), Куско (Cuzco), Іло (Ilo), і з Болівією.
Оруро (Oruro)
Засноване 1 листопада 1606 року в якості центру з видобутку срібла в регіоні Урус (Urus), зараз Оруро це велике місто в Болівії з населенням 235 393 (за даними перепису 2010 рік), розташоване на висоті 3 706 метрів над рівнем моря. Після того, як срібні рудники були вичерпані, в кінці дев’ятнадцятого століття Оруро ставло центром з видобутку олова.
Якийсь час рудник по видобутку олова під назвою Ла Сальвадору (La Salvadora), що знаходиться в Оруро, був найважливішим джерелом олова у світі. Поступово цей ресурс став виснажуватися, і Оруро знову прийшов в занепад, хоча його основний власник, як і раніше, займається гірничодобувною промисловістю.
Лхаса (Lhasa)
Місто Лхаса розташоване в нижній частині малого басейну і оточене Гімалайскими горами. Воно знаходиться на висоті приблизно у 3 600 метрів, в центрі Тибетського нагір’я і його оточують гори, що підносяться на 5 500 метрів. Річка Лхаса (М River) або Гї-Чу (Chu), що є притокою річки Ярлунг Цангпо, що протікає по всій південній частині міста. Ця річка, відома місцевім тибетцям як «веселі сині хвилі», протікає через засніжені вершини і яри гір Ньенчен-Тангла (Nyainqentanglha), тягнеться на 315 кілометрів, впадає в річку Ярлунг Цангпо на території адміністративного округу Чюшю (Qüxü), та формує мальовничі області неперевершеної краси.
Лхаса це друге за чисельністю населення місто на Тибетському нагір’ї з населенням понад 550 000 чоловік. В місті розташовано багато культурних місць тибетських буддистів, такі як палац Потала (Potala Palace), храм Джоканг (Jokhang) і палаци Норбулінки (Norbulingka), багато з яких розташовані в районі Ченгуан (Chengguan), де знаходиться міська рада.
Супутникове зображення, що показує гірську місцевість – околиці Лхаса.
Знаменитий палац Потала.
