ЄС|NATO

6 умов безпечного плавання для валютного курсу

   Фіксований курс – зло для економіки. Але проблема в тому, що для переходу до плаваючого курсу, щоб цей перехід пройшов без негативних наслідків, необхідно виконання ряду умов, потрібно «навчити курс плавати». Без виконання цих умов наслідки режиму плаваючого курсу можуть бути набагато гірше, ніж фіксованого: «плаваючий» курс може в реальності перетворитися на постійно «потопаючий» (і потягнути за собою економіку).

Умови для плаваючого курсу швидко не створюються. Поки їх немає, а війна та інші чинники нестабільності діють, щоб зовсім не піти на дно, варто було б, мабуть, залишити на певний (обмежений) час режим фіксованого курсу і спокійно, але і не відкладаючи, створювати передумови переходу до плаваючого.

Чому фіксований курс – зло

Це, напевно, і не потрібно довго пояснювати, дивлячись на нашу історію останніх 20 років. Але тим не менш.

При фіксованому курсі в країні МАЙЖЕ ЗАВЖДИ будуть (дуже) високі процентні ставки. Якщо суверенні ризики відбиваються в доларової ставкою, то на додаток до цього ЗАВЖДИ буде існувати спред (перевищення) ставок у внутрішній валюті по відношенню до ставок у доларах. І пояснюється цей спред очікуваннями зниження курсу національної валюти. Країна ЗАВЖДИ буде жити в очікуванні наступної девальвації. Причому так буде незалежно від того – йде приплив капіталу в країну, або відбувається відтік. Якщо йде приплив (і він не стерилізується або стерилізується недостатньо), то додаткова грошова маса в національній валюті обов’язково прискорить інфляцію, а значить – створить тиск на курс. Якщо відбувається відтік – ефект ще більш очевидний: додатковий попит на долари буде знову ж знецінювати національну валюту.

Україна в 2012 – 13 рр. була попереду планети всієї за рівнем реальних процентних ставок (20% і більше при практично нульовій інфляції). Таке “щастя” не може тривати довго. Економіка не може довго жити в умовах, коли реальні ставки у багато разів перевищують темпи зростання. Обвал стався б рано чи пізно, навіть якщо б не було війни. Для бізнесу реальні ставки 20% і більше – це, по суті, заборона на доступ до капіталу. Для споживчого кредитування – це зниження реальних доходів людей і зростання нерівності. В результаті отримуємо розкручування спіралі, коли високі ставки призводять до зростання ризиків, до дефолтів, а значить – до ще більш високим ставкам. У якийсь момент все закінчується кризою (більш-менш руйнівним), і ми знову стартуємо з ще більш низькою позиції.

Тобто фіксований курс – одна з важливих причин (хай і далеко не єдина) «пастки бідності», в яку потрапила Україна.

Умови безпечного плавання

Більшість країн живуть в умовах фіксованого курсу не від хорошого життя. Це стан приблизно відповідає прислів’ю «бідні – бо дурні, а дурні – бо бідні». Стати здоровим і багатим (плаваючий курс + стабільність) не так просто, як може здатися. Потрібно вжити ряд зусиль, виконати ряд умов, досягти певних результатів.

Умова # 1. Правильна політика таргетування інфляції

Макроекономічна стабільність має грунтуватися на якомусь іншому «якорі» замість валютного курсу. Складне питання – а що саме «зорієнтувати»? Індекс споживчих цін? А який рівень довіри до індексу споживчих цін, що розраховується Держкомстатом?

Інше питання: а який саме індекс цін? Чи потрібно, наприклад, включати в нього ціни на енергоресурси та інші commodities, які схильні до великих коливань?

Правильний вибір мети «таргетування» – складне питання, яке потребує окремого обговорення. Один з варіантів, який видається прийнятним – таргетування номінального ВВП.

У кожному разі, саме головне – це щоб економічні агенти повірили: так, ось це і є стабільність (незважаючи на коливання валютного курсу), ціни дійсно можна вважати стабільними, можна осмислено приймати середньо- і довгострокові рішення, можна мислити в гривнях, а не в доларах.

Умова # 2. Повноцінний ліквідний ринок боргових інструментів

Поєднання плаваючого курсу і макроекономічної стабільності неможливо без повноцінного ліквідного прозорого ринку боргових зобов’язань. Цей ринок має бути повноцінним як по набору інструментів, так і за термінами погашення (як мінімум до трьох-п’яти років). Навіщо? По-перше, стабільності не буде, якщо всередині країни немає інструментів, здатних абсорбувати надлишкову грошову масу (або, іншими словами, коли «єдиний цінний папір в країні – це долар США»). По-друге, ліквідний і прозорий ринок дає регулятору безцінну інформацію про інфляційні очікування. Без цієї інформації проводити осмислену політику «таргетування» вкрай важко, якщо взагалі можливо.

Умова # 3. Інструменти хеджування валютних ризиків

Є дві крайності у вирішенні проблеми ринкових ризиків в економіці. В одному випадку, ці ризики бере на себе держава (тобто, як ми розуміємо, всі громадяни країни в сукупності), прямо регулюючи (призначаючи) ринкову ціну. Інший підхід – ринкові інструменти (деривативи).

Не можна покласти валютний ризик на учасників економіки, не давши їм доступу до інструментів обмеження (хеджування) цього ризику. Причому це має бути повноцінний набір банківських, ліквідних біржових і позабіржових інструментів (форварди, ф’ючерси, опціони, свопи, і т.п.).

Умова # 4. Ефективна мікроструктура ринку

Валютний ринок повинен бути побудований таким чином, щоб мінімізувати можливості ринкової влади (читай – маніпулювання курсом). Дизайн мікроструктури ринку – цілком собі технологічна задача, потрібно тільки розуміти – що робити. Якщо це неорганізований (міжбанківський) ринок то, мабуть, дійсно потрібні маркет-мейкери. Вони отримують ринкову владу, але натомість повинні давати ліквідність (двосторонні котирування великого обсягу з мінімальним спредом).

Умова # 5. достатність резервів
Механізми «згладжування надмірних коливань» валютного курсу повинні бути присутніми. Ніхто не застрахований ні від внутрішніх, ні від глобальних криз, паніки, стадної поведінки або спекулятивних атак учасників ринку, і т.п. Одного «доброго слова» центробанку недостатньо для того, щоб погасити ці «надмірні» коливання. До доброго слова  необхідно додати «пістолет» у вигляді можливості впливати на ринок у разі потреби.

Який має бути обсяг резервів? Навскидку – 45-50 млрд. Дол. або 6 місяців імпорту «благополучного» 2013-го року.

І звичайно механізм таких впливів повинен виключати можливість легкого заробітку на торгівлі інформацією для посадових осіб центробанку.

Умова # 6. Довіра учасників ринку до Нацбанку

Найважливіша умова. Довіру не створиш за два дні, але починати колись треба. Нацбанку потрібно згадати про свою незалежність, потрібно почати формувати довіру, чітко артикулюючи credible commitments і потім ці commitments неухильно виконуючи.

Якось так. Без перерахованих умов плаваючий курс може тільки завести в чергову яму. А поки умови не створені, краще вже залишити в повному сенсі фіксований курс.

Дописувач: Олександр МЕРТЕНС

 

Читайте нас : наш канал в GoogleNews та Facebook сторінка - Новини України

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.

sixteen − six =

Цей сайт використовує Akismet для зменшення спаму. Дізнайтеся, як обробляються ваші дані коментарів.