Дурість схожа на заразну хворобу, попереджав ще Шекспір, тому важливо обережніше вибирати оточення. Але як зрозуміти, кого потрібно уникати? Та й чи потрібно насправді?
Дурість схожа на заразну хворобу, попереджав ще Шекспір, тому важливо обережніше вибирати оточення. Але як зрозуміти, кого потрібно унікати? Та й чи потрібно насправді?
Ознаки дурості і як вона може перешкодити отримувати задоволення від життя
Вісь що говорити психолог Марія Тихонова. Я людина гуманістично налаштована, тому впевнена, що дурість – це тимчасовий стан душі, щось на зразок дитячої незрілості. Однак навряд чи помилюся, якщо припущу, що з-за власної дурості багатьом живеться не так весело, як хотілося б. А вже їх близьким – і поготів.
Альо давайте розберемося, у чому саме проявляється дурість і як вона може перешкодити отримувати задоволення від життя не лише тим, хто має справу з людиною, але і йому самому.
1. ДУРЕНЬ ГОВОРИТЬ ТІЛЬКИ ПРО СЕБЕ
Будь-яке спілкування передбачає діалог, і зрілої людини зазвичай зрозуміло, що це спосіб обміну інформацією. Обміну, а не насадження. Буває, звичайно, що людині треба виговоритися, коли щось сталося, – з кожним буває. Але якщо мова йде про патологічний соло, коли у співрозмовника немає можливості вставити хоч слово і тим більше щось розповісти, ми маємо справу з дурнем.
І не кажіть мені про нарцисичної особистості. Все, що в цьому випадку має значення, – чоловік не зрозумів, що вміння слухати – важливий ресурс в процесі набуття життєвого досвіду. До того ж це якість дуже цінно в дружньому спілкуванні.
А якщо я слухаю тільки – чому не кого-то цікавіше? Тямущих лекторів зараз багато.
2. ЛЮДИНИ БАГАТО, ВОНА ГУЧНА
Відразу обмовлюся, є випадки особливої гучного харизма – но в таких випадках не виникає запитань на кшталт «А може, він просто дурень?». Я кажу не про них, а про тих нерозумних людей, які часто замінюють інтенсивністю відсутність глибини і сенсу.
Уявіть: ресторан, приглушене світло, люди спілкуються, хто працює за ноутбуком, у кого-то тиха романтична зустріч. То тут, То там трохи збільшується звук: засміялися, вітають прийшли…
І раптом серед цього затишного шуму – настирливий голос пані, яка розповідає співрозмовнику подробиці особистого життя. І вже ніхто з присутніх не може бути в стороні. Нам не хочеться слухати, тім більше, що це не цікаво, нерозумно, плоско…
Але так влаштований наш мозок: ми змушені звертати увагу на різкі звуки, адже від цього може залежати життя. І вісь вже весь ресторан посвячений у подробиці розлучення…
Одиноким щасливчикам з ноутбуком пощастило – у них є навушники і смороду, дивлячись на порушницю звукового режиму, поспішають розплутати проводки. Парочка швидко розплачується і збігає: у них все тільки починається, і чужі розлучення – вкрай недоречна тема.
Дама замовляє ще вина, стає ще голосніше. І про її дурості чули вже ті, хто сидить на вуличній терасі… Мимоволі згадуються правила етикету. Вони, як і інструкція по експлуатації чайника, багато в чому – захист від дурня. Демонстрації дурня в собі.
3. ДУРЕНЬ ІГНОРУЄ ПОТРЕБИ СПІВРОЗМОВНИКА
Цікаво чи йому? Не втомився він? Може, йому треба відійти, але він ніяк не може піймати відповідну паузу? На одному диханні така людина заповнює собою весь простір.
Особливо складно буває делікатним людям, які боятися образити, бути недоречними. Відсутність потреби у зворотному зв’язку говорити про інфантильною впевненості у своїй правоті.
Такі співрозмовники схожі на ще не наділеного емпатією дитини, який не може зрозуміти, що мама втомилася тягти його на санках вісімнадцятий кілометр. Так і вони, з одного боку, начебто дають зрозуміти: «Якщо тобі щось не подобається, просто скажи». А з іншого – ага, спробуй, скажи. Оплата за рахунком твоїх образ – спасибі, не сьогодні.
4. ДУРНА ЛЮДИНА БОЇТЬСЯ ВСЬОГО
Туди не піду – там-то. Сюди не буду – там це. Однак постійний пошук зони безпеки і комфорту заважає еволюції. Будь-який живий розум цієї еволюції жадає і знаходить способи або самостійно домовитися з власними страхами, або звернути за допомогою.
Нерозумно дозволяти страхам диригувати життям. Є і зворотна сторона медалі – коли людина кидається в бій, не зваживши ризики і не зіставивши їх зі своїми силами.
Скільки дурниць скоєно на цьому куражі! Але мені цей другий тип «вершників без голови» все ж ближче, ніж ждуны, всього боятися.
Здійснюючи якусь дію, людина набуває досвід, нехай навіть негативний, якусь мудрість. А який досвід і мудрість у людини, який залишається в чотирьох стінах і від нудьги експериментує лише з пошуком кращого телеканалу?..
5. ДУРЕНЬ НЕ СУМНІВАЄТЬСЯ У СВОЇХ УСТАНОВКАХ
На мій погляд, це вершина дурості. Подивіться на будь-яку галузь науки, як змінювалися уявлення з плином часу. Що вважалося вірним, незаперечним, а потім одне відкриття перевертало всю систему знань і минулі вірування за один день перетворювалися в дрімучі омани.
До того ж мислення, коли людина не вміє бути гнучким і приймати в розрахунок нові знання, – прямий шлях до Альцгеймеру. Так сучасні дослідження говорять. Але хто знає, може, ще передумають…
6. ДУРНА ЛЮДИНА ДІЛИТЬ РЕЧІ НА ЧОРНЕ І БІЛЕ
Категоричність установок, особливо помножена на упертість, – ще одна ознака дурості. Промахнувся мимо повороту – у тобі топографічний кретинізм. І все, ти тепер на все життя таким і залишишся. Невизнання півтонів, особливостей контексту і ситуації – це вже точно не владі значною розумним людям.
…Цей текст – приклад такого поділу. Ділити людей на дурнів і розумних – дуже нерозумно. Адже у кожної людини є своя історія і свій досвід, які і призвели до того, що на даному етапі життя людина говорити тільки про себе, не звіряється з співрозмовником або опиняється в полоні страхів.
Кожен з нас іноді може вести себе нерозумно, тому найкраще, що ми можемо зробити, – спрямувати увагу на своє внутрішнє життя і дарувати максимум доброзичливості навколишнього світу.
