Йоан Боско (1815–1888) народився неподалік від Турина (Італія). Був наймолодшим сином у вбогій сім’ї Франциска й Маргарити Боско. При хрещенні отримав ім’я Йоан Мельхіор. У два роки втратив отця, тому виховувала його мати, яка передала синові глибоку християнську віру. Йоан цікавився довколишнім світом і мав здібності до навчання, але змалку мусив тяжко працювати, щоб змогти ходити до школи. У 9 років хлопчикові наснився пророчий сон, який привідхилив завісу майбутнього життя й покликання.
1835 року Йоан вступив у семінарію в К’єрі й отримав свячення після шістьох роках навчання. Служачи в Турині, зустрів численних підлітків і молодих людей, становище яких на той час було жалюгідне. Він щонеділі збирав хлопців, аби нагодувати їх і дати їм якусь справу. Через 5 років виникла можливість створити першу ораторію в Вальдокко, неподалік від Турина: там юнаки могли заночувати, поїсти, навчитися грамоти й спілкування з Богом. Йоан Боско піклувався також про професійне зростання підопічних. Вони могли отримати навички кравця, шевця, столяра чи палітурника. Заснувавши невеличку друкарню, священик поширював книжки та брошури для дітей і молоді, які частково сам і писав. Він показував молодим людям, що їхнє покликання – служити Богу і ближньому в суспільстві й у Церкві.
Дон Боско, як його називали вихованці, не вимагав від підопічних аскетичних практик, а наполягав на виконанні Божої волі в повсякденному житті. Взірцями для нього були святий Альфонс Марія Ліґуорі, святий Філіпо Нері та святий Франциск Сальський, на честь якого й отримало назву згромадження, сформоване 1859 року, – салезіяни. Також Йоан Боско відновив культ Діви Марії, Помічниці вірних, і цим іменем назвав жіноче згромадження.
Помер Дон Боско 1888 року, піклування про вбогу молодь передавши наступникам. Канонізований 1934 року.
Зображають святого в священицькому вбранні, часто серед дітей. Використовують фотографії.
Покровитель молоді, учнів, студентів, практикантів, видавців.
