Народився Франциск Сальський (1567–1622) у Франції, у багатодітній знатній сім’ї, пов’язаній зі стародавнім родом герцогів Савойських. Домашнє виховання майбутнього святого поєднувало глибоку віру та плекання розуму. 1573 року Франциск розпочав навчання в єзуїтському коледжі в Ла-Рош-сюр-Фороні, а через два роки вступив до школи в Аннесі. У 15 років продовжив навчання в Парижі, цікавився класичною літературою, біблеїстикою, вивчав іврит і грецьку мову. Під час навчання пережив сумніви щодо свого спасіння й розпач із цього приводу.
Аби вивчати теологію, 1588 року перебрався до Падуї, проте на вимогу батька отримав також ступінь із права. Повернувшись до Франції, відкинув плани сім’ї щодо адвокатської кар’єри та шлюбу з багатою нареченою, натомість обравши шлях священства. Одразу після рукоположення 1593 року був призначений головою колегіального капітулу при соборі. Через рік, за дозволом єпископа, вирушив у Швейцарію, щоб утверджувати католиків у вірі й боротися з кальвінізмом. Завдяки своїй простоті здобув для Христа кілька тисяч заблукалих душ.
Франциск мав запальний характер, але докладав великих зусиль, щоб подолати цю рису, тож його знали як людину надзвичайної лагідності. Був прихильний до бідних, а в його текстах можна помітити глибоке розуміння людей. «Філотея, або Керівництво до благочестивого життя», «Трактат про Божу Любов», «Бесіди» й листи заклали основи душпастирства світських і ввійшли в класику французької літератури.
З 1599 року був єпископом Женеви. Душпастирював, співпрацював із капуцинами, разом зі святою Жанною де Шанталь заснував Орден Відвідин Пресвятої Діви Марії (візитанток) і вивчав мову жестів, щоби проповідувати глухонімим.
Помер Франциск Сальський 1622 року. Канонізований 1665 року, а 1877 проголошений Учителем Церкви.
Зображають святого в єпископському вбранні. Атрибути – вогняна куля, книга, перо, серце, пробите стрілою чи скалічене терновими колючками.
Покровитель журналістів, католицької преси, сповідників, поетів, освітян, глухонімих.
