Вони їдять незрозумілі речі, панікують у звичайних ситуаціях і не розуміють, що від них вимагається. Про кого це ми? Правильно, про іноземців. Причому у ролі останніх часто опиняємося ми самі. Практично кожен з нас може розповісти пару байок про те, як йому доводилося спілкуватися з жителями інших країн. Та й навряд чи якийсь відпустку за кордоном обходився без курйозних випадків, викликаних розбіжністю традицій і менталітетів.
До Вашої уваги – декілька історій
Працюю в центрі китайської медицини. Прийшла постійна клієнтка з подарунком для свого масажиста — домашнім варенням. Китаєць не зрозумів суті подарунка і під час сеансу масажу намазав її цим варенням.
***
Опинившись в турецькій Анталії, вирішив з’їздити на місцевий ринок і закупитися сувенірами. Походив кілька годин на ринку, заглянув в місцевий магазинчик. Продавець виявився цікавим співрозмовником, ми з ним проговорили цілу годину. У процесі спілкування ми з ним торгувалися, як ангел і демон за душу грішника.
На наступний день я зрозумів, що потрібно докупити ще один презент, і вирушив до вчорашнього знайомого. По дорозі прикинув, що страва з карбуванням, який я придбав за $ 40, буде точкою відліку.
У магазині я тут же схопив аналогічне блюдо поменше і, поклавши перед продавцем $ 30, попрямував до виходу.
— Так же не можна! — пролунало слідом.
Продавець стояв, сумно простягнувши мені руку і сумно хитаючи головою.
— Добре заплатив, а поторгуватися? А поговорити, як вчора? А пригостити хорошою кавою? Так же не можна…
***
У подруги чоловік іноземець, який говорить по-російськи. Навчався в Москві. Зібралися до її батьків кудись у Сибір. Вона вагітна, відправила у квиткову касу його одного. Просить взяти квітки в спальний вагон. Пояснила, що це вагон з послугами. Чоловік у віконці вимагав вагон зі слугами. Поки вона не пішла розбиратися.
***
Живу і працюю в Данії. Навскидку назву близько 10 знайомих, які за останні 3 роки йшли на лікарняний з причини стресу. Чесно, я не дуже уявляю, що це означає і що має статися, щоб стан «як ви мене втомили всі» перетворилося на стрес.
Данці говорять щось про прискорене серцебиття, головні болі і поганий сон. Причому стрес відчувають не тільки менеджери гарячих проектів: у сусідній команді з прискореним серцебиттям на 2 місяці відправився додому відвертий халтурник, який не міг виконати просте завдання, розписану майже до комі. Менеджери ставляться до цього дуже толерантно: переживають, жаліють.
***
Були на відпочинку в Таїланді і на сніданок дитині попросили зварити яйце. Кухарі просто розбили яйце в окріп і принесли нам незрозумілу рідину з питанням: «І вам це подобається?»
***
Є в Китаї такі солодощі — фрукти на палочці в карамелі. Дуже смачні продаються біля будь-якого торгового центру пачками. Кожен раз, коли ми купували таку паличку, продавець завертав її в прозору плівку начебто жорсткого поліетилену і клав у паперовий конвертик.
І кожен раз ми плівку відковирювали з величезними труднощами, тому що вона ламалася і кришилась на дрібні шматочки. Ми проклинали китайців як могли.
Сьогодні ми дізналися, що «пакет» цей їстівний — зроблений з цукру і желатину.
***
У Делі всі хочуть грошей. Кришнаїти, яких ти сфотографував на пам’ять, і навіть ті, у кого ти ввічливо питаєш дорогу до метро.
— Як пройти туди-то?
— Прямо і наліво. З вас 500 рупій.
***
Все життя мріяла побувати в Парижі: погуляти по знаменитих місцях, алеях і парках, відчути всю романтику міста. Заповітною мрією було побачити мерехтіння Ейфелевої вежі вночі.
Нарешті я тут. 9 годин вечора, я в передчутті. І тут біля самого підніжжя вежі на набережній звідусіль повалили щури. Вони рвали сміттєві пакети, бились, тікали до кафе і просто перехожим. Туристи, замість того щоб знімати красу вежі, знімали їх. Я з ознобом втекла звідти якомога швидше. Романтику як вітром здуло.
***
Зустріла моя знайома свою шкільну подругу.
— Привіт! Як у Голландії живеться?
— Так там жура. Від сидимо з чоловіком ввечері, дивимося телевізор. І раптом чоловік відчув, що диван став незручним. Він дзвонить в меблевий магазин і замовляє новий диван, вранці все вже привозять.
— І що тебе не влаштовує?
— Як що? Інтриги немає! Нудно.
***
Червоні ягоди на фото — це помідори черрі. Дивно, але китайці прирівнюють цей вид помідорів до фруктів. Фруктові салати з ними роблять, молочні коктейлі. Всякі фруктові нарізки тут теж з помідорами.
***
Спілкувався з хлопцями з Південної Африки, які досить довго каталися по слов’янським країнам. Ремарка: щоб ви розуміли, їх харчова культура ну зовсім відрізняється від нашої — солоні банани фрі, м’ясо з м ясом і все таке.
Їх здивувало, що у нас їдять гриби, а тим більше в тих кількостях і формах. Це було щось типу: «Ми знали, що десь на півночі жили вікінги, які їли гриби і ставали дикими, але не могли повірити, що росіяни з ними роблять все, крім еклерів».
***
Хочу розповісти про одну сім’ю. Він араб, вчився в «Лумумбе». Крім цього, якийсь час жив і навчався у Великобританії. Як і більшість марокканців, він носій французької та арабської. Після довгих поневірянь вирішив осісти в Росії. Познайомився з дівчиною з Сибіру, вона викладала російську мову для іноземців. Через роки купивши маленьку квартиру в Підмосков’ї і став там жити з російською дружиною.
Якось поїхав до рідних дружини в Сибір. Дзвонять йому — той не відповідає. Додзвонилися до родичів. Пояснюють: «Абдулькадер з дядьком. Вчора ведмедя завалив, сьогодні пішли хату поправляти. Він на лижах, пішов у ліси. І не додзвонитися».
Араб з Африки. Пішов поправляти хату взимку на лижах. Мій світ після цього ніколи не буде колишнім.
***
Якщо ви білий турист, то в Індії можете відчути себе знаменитістю. Захоплені погляди і купа прохань про селфі вам гарантовані. Викладу краще селфі, який вирішив продублювати і на свій телефон.
Багато індусів соромилися підійти і просто віталися. Але варто було їм побачити, як хто-то з нами фоткаєтся, відразу вдавалися і просили зробити селфі з ними, їх бабусею, сином, онуком чи дружиною. Ми нікому не відмовляли, усім було весело.
***
Мій наречений іноземець. Він цікавий чоловік і чудова людина, але, коли я знайомила його зі своєю ріднею, друзями або випадковими приятелями, всі посміхалися, сміялися або пирхали. Справа в тому, що звуть його Альфонс.
***
Знайома зараз десь у В’єтнамі, забралася кудись у храм. Там є дзвін. Біля дзвону — один-єдиний напис на одній-єдиній мові.
***
Коли я тільки починав працювати в готелі, кожен іноземець викликав у мене легкий од паніку. І ось одного разу в холі з’являється еквадорець. Посміхаючись на весь рот. І зовсім не знає ні слова по-російськи і по-англійськи.
Еквадорець заселявся годину. Спілкувалися ми так – він писав запитання на аркуші паперу, я проганяв через перекладач і відповідав йому вголос. Прожив він у нас 4 дні. На 5-й день, коли він їхав далі, я навіть приготував йому записку, на випадок якщо він заблукає по дорозі.
Вона починалася так:
«Добрий день! Якщо ви знаходитесь в нашому місті і читаєте це, то пан еквадорець загубився. Підкажіть йому, будь ласка, дорогу до вокзалу і по можливості проводіть його до поїзда».
Далі було так :
«Якщо ви провідник поїзда, не забудьте, будь ласка, розбудити пана еквадорця, щоб він не проспав зупинку».
Завершувалася так:
«Якщо ви таксист, будь ласка, довезіть пана еквадорця до готелю, в якому він зупинився. І так, він не розуміє по-російськи, ні по-англійськи».
А вам доводилося потрапляти в незручні або просто смішні ситуації, пов’язані з іноземцями?
