Дамасій (бл. 305–384) народився, імовірно, у Римі, але мав іспанське походження. Християнське виховання отримав у сім’ї. У 352–356 роках служив дияконом і пресвітером. Тоді саме точилася боротьба Папи Ліберія (352–366) й антипапи Фелікса ІІ. Імператор Констанцій ІІ підтримав антипапу і вислав Ліберія на вигнання, куди разом з ним поїхав і Дамасій.
Після смерті Ліберія його прихильники обрали Понтифіком Дамасія, а супротивники підтримали кандидатуру Урсина. Сталася кривава сутичка, яка негативно позначилася на репутації Дамасія. Та попри те, що йому довелося до кінця понтифікату відстоювати право на папський престол, Дамасій був справжнім пастирем для довіреної йому вівчарні. Дбав про чистоту віри, борючись проти єресей аріанства, аполінаризму й інших, у чому його підтримував святий Амвросій. Для засудження єресей скликав синоди в Римі, а також Другий Вселенський Собор у Константинополі. У дискусіях із єретиками виявляв високу теологічну освіченість.
Папа Дамасій піклувався про єднання східної й західної Церкви, особливо коли центром імперії став Константинополь. Завдяки його впливу християнство було проголошене державною релігією (380). Він перший назвав Рим Апостольською Столицею й розвивав папську канцелярію. Також завдяки його зусиллям збереглася пам’ять про численних святих, адже він відродив культ святих і мучеників, упорядкував місця їхнього поховання і писав на їхню честь поетичні твори. За понтифікату Дамасія латинську мову визнали панівною для Церкви. Єронім узявся за переклад Святого Писання на латину також на прохання Папи, щоб уніфікувати біблійний текст для для церковного вжитку.
Помер Папа Дамасій 11 грудня 384 року в Римі.
Зображають святого в орнаті з тіарою й пасторалом, інколи на троні. Атрибути – книга, перстень.
Покровитель археологів.
