На війні відбувся ланцюг подій. Потужний. Важливий. Знаковий. Той, що багато про що говорить. Здавалося б.
На військовому сленгу це називається “заПТУРили” – повідомляє Голосу українською Гліб Бабич. Чотири постріли, чотири ракети – чотири влучення. Українським комплексом “Стугна” (хоча “вони” стверджували, що це Джавелін). У що влучили наші військові :
30.01 – КАМАЗ з бойовиками;
- 31.01 – МТ-ЛБ з ЗУ-23-2 та розрахунком;
- 03.02 – МТ-ЛБ з ЗУ-23-2 та розрахунком;
- 04.02 – Урал з бойовиками.
Всі випадки сталися під час спроби зближення ворожих сил з нашими позиціями, і спробі атакувати. Всі випадки лежать в рамках права ВСУ на адекватну відповідь.
Ні, це не “спеціально запрошені фахівці”. Це кілька РІЗНИХ штатних розрахунків бригади (документи подані на нагородження).
- Це демонстрація сили Армії. Це демонстрація ступеня вишколу і готовності Армії.
- Це характерний приклад того, як армія воює, і реагує на дії противника.
- Це яскрава картина того, як виглядає зараз війна з агресором.
- Яка не закінчилася від слова “зовсім”.
- Нарешті, це підтвердження якості та мощі зброї, розробленої і виробленої в Україні.
Всі ці події висвітлені по офіційних каналах. Це не піар. Це не можна зімітувати або інсценувати. Це не можна купити і сфальсифікувати. До того ж, це безсумнівний успіх. Це, нехай позиційна, але явна і впевнена перемога.
Ще раз. Чотири одиниці техніки супротивника. За п’ять днів. Кожен постріл – влучення. Різними розрахунками однієї бригади. В рамках штатних бойових дій.
Це знакова подія, предмет гордості і уваги, правда?
Тільки де реакція? Захоплення, гордість, хоча б схвалення? Де ці сотні постів у соціальних мережах? Лайки, пощирення? Де “шквал” у ЗМІ? Де це тепле і щире – “Молодці хлопці!”.
Ой ні. Дуже багато людей зайняті. Вони носяться зі збільшувальним склом за будь-якими вадами армії. Роздмухують кожен слух. Полощуть фейки про комбригів і жують брехню про “голих-босих”.
Солодко базікати про інше. Про “армію, яка не воює”. Про “заборону на відповідь”. Про аватарів і контрабанду. Про те, що “війна, насправді – закінчилася”. Про відсутність нової техніки і ліміт на витрату боєприпасів.
Як легко, приємно продавати “зраду”. Кинути дріжджів в будь-яке незначне лайно, і не помічати великого і очевидного. Армію простіше вимазати в бруді і не помічати. У кого-то на це є серйозні політичні резони. А хтось просто “відпирає” власну совість, виправдовуючи власні гріхи і бездіяльність.
Це не заважає армії воювати, вдосконалюватися і нарощувати сили. Це заважає багатьом адекватно оцінювати ситуацію, країну, війну і вибирати власні пріоритети.
Я просто показав на прикладі своєї 10 бригади те, що дійсно відбувається. У низці подібних подій на фронті і в країні. Просто їх треба бачити. Щоб не жити в темному просторі, з добровільно вимкненим світлом.
Чотири одиниці ворожої техніки за п’ять днів.
Дійсно дрібниці.
Ми працюємо.
Не дякуйте.
