Скільки людей не живуть, а існують. Вони весь час зайняті тим, що «роблять справи». Треба сходити на роботу, приготувати вечерю, відзначиться з друзями в кафе…
Все йде як би по графіку, розмірено і прямолінійно. У них, звичайно ж, є мрії. Одні марять про великі гроші, інші фантазують про те, щоб виїхати куди-небудь подалі, де сонце і морський вітер, і більше не проживати свій день бабака. І проблема в тому, що ці люди щасливі тільки в своїх глибоких думах. А всі їх щоденні вчинки ніякого задоволення не приносять.
Чому? Зараз я вам дещо розповім.
У XX столітті американські вчені провели жорстокий експеримент.
Вони посадили собаку в клітку, щільно зачинили двері і почали бити її струмом. Собака гавкав, скавулів, скреблась про прути, металася по клітці, але в один прекрасний момент вона просто лягла на підлогу. Собака здалася і припинила боротися. Сподіватися, що завдяки якимось своїм зусиллям катування закінчаться. Тоді вчені відкрили клітку і продовжили бити собаку струмом. І що ви думаєте? Собака продовжила лежати…
Цей експеримент породив нове поняття в психології – синдром вивченої безпорадності. Коли людині з дитинства забороняють виявляти себе, коли її вчать, як уникати поразок, а не як йти вперед, коли вона вступає до ВНЗ виключно з міркувань «щоб не загриміти в армію і щоб конкурс був поменше«, вибирає роботу, де мало вимагають і більше платять, він стає саме тією піддослідною собачкою.
Якщо батьки вчать нас з дитинства фразі «навіть не берись», ми не тільки здаємося, але і починаємо по-іншому ставитися до своїх провалів. Одна невдала спроба – і ми тут же здаємося. Тому, що з дитинства засвоїли: «тихіше їдеш – далі будеш».
Ви знаєте, багато хто думає, що труднощі загартовують характер і роблять його сильнішим. На жаль, це працює тільки в тому випадку, якщо ви не опиняєтеся в положенні собаки з експерименту. Якщо для вас труднощі – це не біда і біль, а підкинута життям головоломка, яку вам належить азартно, творчо вирішити.
Пам ” ятайте одну просту річ: коли важко, боляче, страшно, неприємно, з цим треба миритися. Дверцята завжди відкрита, ві з незвички її просто не помічаєте.
