ХАМАС активно використовує озброєння з РФ, Ірану та КНДР, при цьому часом мова йде й про нові розробки на кшталт ПТРК “Корнет”
Джерело: Defence Express
Те що ХАМАС давно готувався до масштабної атаки на Ізраїль прямо говорить й той запас некерованих реактивних снарядів, якій він лише під час першого обстрілу випустив понад 2,2 тисячі одиниць, так й використання дронів-камікадзе, так й загальна кількість озброєння у руках терористів.
При цьому часом мова йде про доволі цікаві зразки. Наприклад, на одному з перших відео засвітився тандемний кумулятивний постріл ПГ-7ВР “Резюме”. Ця реактивна граната, хоча й була прийнята на озброєння у СРСР у 1988 році, розвал радянського союзу зашкодив її широкому розповсюдженню. Більше того, гарантійний строк експлуатації цього пострілу складає 15 років.
І те, що РФ активно постачає ці реактивні гранати на Близький Схід говорять фото з Сирії, де ця зброя “засвітилась” у 2015 році. Після чого потраплянню ПГ-7ВР “Резюме” до будь-яких терористів по всьому світу взагалі не є проблемою.
ПГ-7ВР “Резюме” в Сирії
Також значний внесок у питання, яке ще російське озброєння використовують терористи дають їхні ж матеріали. Наприклад, на фото нижче останній розрахунок користується ПТРК “Корнет”. І Ізраїль ще у 2011 році звинуватив РФ у потраплянні цього комплексу до ХАМАС, тоді ракетою з нього був завданий удар по шкільному автобусу.
ПТРК “Корнет” у ХАМАС
На фоні цього наявність старіших ПТРК типу “Фагот” та “Конкурс” взагалі не виглядають чимось новим. Але окрім російських протитанкових комплексів ХАМАС також використовує іранські копії російського озброєння, а також північнокорейські ПТРК Bulsae-2.
ПТРК Bulsae-2
Окрім переносних протитанкових засобів бойовики ХАМАС також мають на озброєнні ПЗРК. Й перша поява цих засобів була зафіксована ЦАХАЛ лише у 2012 році. Тоді підозрювалось потрапляння до Сектору Гази радянської “Стрела-2”. Але з цього часу кількість ПЗРК у бойовиків значно збільшилась.
Основними зразками стали не лише ПЗРК “Стрела-2”, а й новіші “Игла”, китайські ПЗРК QW, їхні іранські копії Misagh-1, а також HT-16PGJ з КНДР, які до цього були помічені у Сирії.
Також на озброєнні ХАМАС були помічені реактивні снаряди іранського виробництва Fajr-3, Fajr-5 та сирійські M302.
Також окрему увагу заслуговує технологічний рівень, який нібито був досягнутий палестинцями у виготовлені власних ракет. Наприклад реактивні снаряди, які наче до цього збирались ледь не з водопровідних труб, тепер виглядають, як серійні зразки створені на відповідній виробничій базі. Або були виготовлені не у Секторі Гази. Але це вже точно не “гаражні” ракети, як і ерзац-зенітні ракети чи реактивні снаряди Mutabar-1.
Й звісно є питання, як все це й у значній кількості потрапляло до ХАМАС. Головними лініями постачання вважаються морська контрабанда та мережа тунелів. При цьому частина постачань була організована не на рівні від одних терористів до інших, а напряму, наприклад з Сирії та Ірану.
