Високопреосвященним та Преосвященним Владикам,
священникам і вірним в єпархіях УГКЦ
з нагоди Дня особливої уваги до в’язничного служіння
“Все, що ви зробили одному з моїх братів найменших –
ви мені зробили” (Мт 25, 40)
Найменшими і неспроможними сьогодні до нашої уваги припадають люди ув’язнені, полонені і обмежені в своїх можливостях і бажаннях. І якщо ми для них відкриємо своє серце, сповненне любов’ю, – вони знайдуть своє місце у Божій Єванигелії: «Я був у в’язниці і ви мене відвідали…» (Мт 25, 37).
В продовж тривалого часу в нас, в Україні, триває війна. Церква заохочує всіх ревно молитися за мир, визволення поневолених різного способу насиллям, а навіть справедливо покарених. Всі бо мають місце у милосердю Бога, Батька нашого життя, навіть, як цей «блудний син», що був прийнятий в неймовірні і люблячі обійми. Ми не повинні засмучуватись випробовуваннями та Божими допустами, але ревно і витривало молитися. Особливо звернімо увагу та молімося за тих, хто став знанно чи незнанно жертвою терору, незаконного поневолення i злочинів проти людяності.
У праці iз в’язнями пенітенціарне душпастирство УГКЦ приділяє особливу увагу темі надолуження за злочини та потреб вибачення. Одним iз завдань в’язничного служіння є допомогти досягнути повного примирення з потерпілою стороною. До цієї праці Церква закликає капеланів i волонтерів пенітенціарного служіння.
Триває пенітенціарна реформа, головним гаслом якої є нові високі вимоги до професійних i моральних якостей як в’язничного персоналу, так i служби пробації. УГКЦ у гроні інших християнських Церков i релігійних організацій пропонує душпастирський супровід, персоналу, щоб плекати саме такі моральні якості, які сприятимуть оздоровленню місць несвободи від явищ насилля, принижень та озлоблення. Предметом обговорення громадянського суспільства, а відтак i законодавців, мають бути зміна ставлення до персоналу пенітенціарних установ, який у важких умовах виконує відповідальну суспільну місію.
Хотів би закликати єпископів до належної пітримки пенітенціарного душпастирства в межах своєї єпархії. Капеланів, які знають тягapi злочинів, що їх носять в’язні й підтримують в них усе людяне i світле, caмі потребують пібадьорення єпископів, від імені яких вони виконують своє служіння.
Особливим даром напередодні Великого Посту є Неділя прощення, яка сприяє нам в духовному приготуванні до ретельної пpaці стримання від гріхів і покути за них. Без примирення неможливе відновлення правди віносин між людьми. Примирення – це унікальна нагода запевнити собі Божу поміч у наших прагненнях, у наших стараннях, у наших бажаннях, зокрема, коли йдеться про припинення війни і встановлення як зовнішнього, так і внутрішнього миру, де б панувала справедливість, любов і старання про одного з найменших моїх. Бажаю всім внутрішнього миру, справедливості і наставлення в любові один до одного, а Бог своєю любов’ю сповнить наше життя.
†Михаїл Колтун
Єпископ Сокальсько-Жовківський,
Голова Департаменту УГКЦ у справах душпастирства
силових структур України,
Відділ душпастирства
у пенітенціарній системі України
Неділя про Блудного Сина, за два тижні до Великого Посту, є Днем особливої уваги УГКЦ до в’язничного служіння. Його Церква відзначає для підбадьорення і заохоти священиків і вірних до місії у в’язницях, також для підтримки капеланів і волонтерів, які спираються на молитовну і матеріальну підтримку вірних.
