На жаль, потрібно визнати, що під час війни українські журналісти у величезній своїй масі стали добровільними пропагандистськими каналами противника. Вони підривали віру в перемогу, лякали суспільство і сіяли зраду, – про це повідомив у своєму блозі на сторінці фейсбук Джон Сміт..
Це добре видно на прикладі битви за Новий термінал Донецького аеропорту. Особливо в наших ЗМІ цінувалися одкровення хлопців які побували там під час підриву будівлі про те, що вони викликали підмогу, але командування підмогу так і не надіслало.
І тут же можна звинуватити цих людей. Вони сиділи в зруйнованій будівлі, відрізані від основних сил і бачили історію зі своєї дзвіниці. Підмога до них дійсно так і не прийшла, про що вони щиро розповідали. Але тут можна і потрібно повністю пред’являти претензію журналістам. Вони могли б чисто в рамках стандартів БіБіСі тут же взяти інтерв’ю у армійських командирів і привести їх відповідь відразу в інтерв’ю, відразу після фраз хлопців, що їх кинули. У вигляді виноски. І все.
Просто подумай як по мізках громадськості вдарять одкровення героїв, що вони стояли до останнього, а генерали-підараси їх кинули.
Але журналісти так не робили. Адже це цензура, це нізя. Але насправді журналістам було просто пофіг, їм просто подобалася зрада, бо вона добре продавалася.
У той же час командирам було б що відповісти. Одним з таких командирів був Олег Кузьміних. Запитали б його – чому він не надіслав підмогу? Підійшли б і запитали: навіщо ти кинув наших хлопчиків в терміналі? І послухали б, що він їм сказав.
А відповідь було б зовсім не важко поставити в інтерв’ю після фрази кіборга, що його кинули. Відповідь вмістилася б в одну фразу:
– Командир 90-го батальйону 81-ї аеромобільної бригади підполковнік Олег Кузьмініх власноруч ВІВ підмогу, та через погодні умови група проскочила термінал і потрапила в полон разом з командиром.
І все. І не було б зради.
І не було б цього божевілля в інтернетах типу “хто відповість за ДАП?”.
При цьому відомо, що прямо на місці командував особисто начальник Генерального штабу. Вище вже нікуди. Можна спробувати пред’явити, що погано командував, як це робив кутузов, але не можна пред’явити, що не командував. І не можна пред’явити, що не взяв на себе відповідальність.
Тупість, лінь, підлість, зрада. Ось якості такої журналістики.
І про це потрібно говорити. Ніхто так не приклався до роздування рейтингів всіх цих мудаків, які нині пропонують капітулювати, як наші ж ЗМІ.
