«Ніхто неспроможен любити більше, ніж тоді, коли він за своїх друзів своє життя віддає», – цими Христовими словами, записаними святим євангелистом Іваном, розпочинається Апостольський лист Motu Proprio Папи Франциска «Maiorem hac dilectionem» (Більшої від тієї любові), яким відкривається шлях до беатифікації тих вірних, які, спонукувані любов’ю, героїчно віддали своє життя за ближнього, добровільно та свідомо приймаючи неминучу й передчасну смерть з наміром наслідувати Ісуса.
Документ, оприлюднений у Ватикані 11 липня 2017 р., приготований на основі остаточних напрацювань, підтриманих Пленарною зустріччю Конгрегації в справах святих, що відбувалася у вересні минулого року. Він вступає в дію, починаючи з дня оприлюднення, впроваджуючи нову форму беатифікаційного та канонізаційного процесу, названу «пожертва життя», відмінну від дотеперішніх, відомих як мучеництво та геройський вимір чеснот. Апостольським листом визначено критерії для здійснення такого процесу та внесено відповідні зміни в існуючи нормативні акти.
Папа Франциск пише, що християни, які слідуючи за навчаннями Господа Ісуса, «добровільно та свідомо віддали своє життя за інших та витривали аж до смерті в цій постанові», заслуговують на особливу увагу й пошану. Адже «геройська пожертва життя, спонукувана й підтримана любов’ю, є вираженням справжнього, повного та зразкового наслідування Христа», а тому заслуговує на ту саму пошану з боку спільноти вірних, яку отримують ті, «хто добровільно прийняв мучеництво крові чи здійснював у геройському вимірі християнські чесноти».
Як відомо, дотепер приписами Католицької Церкви передбачалися три шляхи до прослави. Насамперед, мова йде про мучеництво, як «найвище наслідування Христа й найвище свідчення любові». Класичне поняття мучеництва включає три аспекти: добровільне прийняття смерті з любові до Христа, ненависть переслідувача до віри чи християнської чесноти, лагідність і прощення з боку жертви, що наслідує Христа, Який на хресті випрошував милосердя для Своїх катів.
Інший шлях – це ствердження геройського виміру чеснот, здійснюваних такою мірою, яка перевищує звичайний спосіб діяння, маючи перед собою надприродну мету й триваючи тривалий період часу. Мова йде про богословські чесноти (віра, надія, любов), головні чесноти (розсудливість, справедливість, мужність і поміркованість) й «додаткові» (убогість, послух, чистота, покора). Третім шляхом є так звані «виняткові випадки», коли йдеться про ствердження давнього культу якоїсь особи з минулого. В цьому випадку йдеться про так звану «рівнозначну беатифікацію».
Всі ці три шляхи, дійсні дотепер, як здавалося, не вичерпують можливості інтерпретації всіх можливих випадків святості, яку можна канонічно проголосити. Тож тепер впроваджується ще один шлях, який можемо назвати «пожертва життя», який хоч і має деякі елементи, які його уподібнюють як до мучеництва, так і до геройського виміру чеснот, то, однак, має намір належно оцінити особливий аспект геройського християнського свідчення. Залишається поза сумнівами, що всі шляхи прославлення мають спільним знаменником любов, яка є «узами досконалості», «сповненням закону» та «душею святості».
Апостольським листом Motu Proprio Папи Франциска «Maiorem hac dilectionem» встановлюються норми, які регулюють здійснення процесів в цьому новому напрямку. Зокрема, у 2-й статті визначається, що для того, аби пожертва життям була дійною для проведення беатифікації, вона повинна відповідати наступним критеріям: свідома й добровільна пожертва життям та геройське прийняття з огляду на любов неминучої смерті, передбачуваної в короткому часі; зв’язок між пожертвою життям та передчасною смертю; практикування християнських чеснот принаймні на звичайному рівні перед пожертвою життям і аж до смерті, існування опінії святості принаймні відразу після смерті й необхідність чуда для беатифікації.
Щодо звершення дієцезального чи єпархіального етапу процесу та приготування так званої «Positio» (підсумку документів, зібраних під час дослідження життя і праць кандидата), то вони керуються існуючими дотепер приписами. Уточнюється, що «Positio» в справі «пожертви життя» повинна дати відповідь на наступний сумнів: «Чи підтверджена пожертва життя аж до смерті з причини любові, як також християнські чесноти, здійснювані принаймні на звичайному рівні, у випадку та у зв’язку з метою, яка досліджується».
