Перше, що спадає на думку серед переваг “Паляниці” – швидкість, але це далеко не всі плюси, хоча не варто забувати й про мінуси
Джерело: Defence Express
Після того, як було офіційно повідомлено про існування нового українського далекобійного ракето-дрона “Паляниця”, який, якщо вірити відео, має дальність у районі 750 км, варто розуміти, які переваги та недоліки мають такі БПЛА у порівнянні із класичними гвинтовими, наприклад, як Shahed-136.
Але в першу чергу маємо зазначити, що формулювання ракето-дрон, яке вже встигло закріпитись, не дуже коректне, бо мова йде про реактивний дрон. Бо він оснащений, як офіційно повідомлено, турбореактивним двигуном. А для того, щоб бути ракето-дроном, то “Паляниця” повинна мати рідинно- чи твердопаливний ракетний двиугн як, наприклад, балістична ракета.
“Паляниця”
Також варто додати, що реактивні дрони не є чимось абсолютно новим. Зокрема можливо згадати про цілий ряд іранських дронів, наприклад Karrar, або реактивний Shahed-238, британський QinetiQ Banshee Jet 80, або проєкт компанії Destinus під назвою Ruta. Останній офіційно демонструвався на українському стенді на виставці Eurosatory 2024 і хоча, на перший погляд, може нагадувати офіційне зображення “Паляниці”, навряд ним є.
А головною причиною встановлення реактивних двигунів у БПЛА є, в першу чергу, бажання отримати більшу швидкість. Якщо 100-200 км/год це стандартний показник для гвинтового дрона, то 400-500 км/год чи навіть 800-900 км/год для реактивного цілком досяжні. А більша швидкість – більш ефективне проходження скрізь зенітний вогонь з кулеметів та зенітних установок, якими керує людина. Водночас вона ніяк не допоможе від повноцінних ЗРК.
Також треба пам’ятати про авіацію, бо РФ її використовує для протидії дронам, при цьому, як винищувачі, так і вертольоти. І якщо для перших різниці у швидкості цілі майже немає, або навпаки малошвидкісний об’єкт складніший для ураження, то уразити з вертольота дрон, який летить на швидкості 400 км/год вже неможливо.
Але швидкість це також й підлітний час до цілі, а це скільки часу буде у ворога з моменту виявлення загрози. І якщо, наприклад, ворог помітив дрони, які наближаються до цілі, за 300 км, то у нього може бути або три години, 45 чи навіть лише 20 хвилин. А це дуже суттєва різниця, якщо мова йде, наприкалад, про можливість вивести літаки з під удару.
Водночас швидкість це насправді не основна перевага реактивних двигунів. Бо вони мають значно вигідніше співвідношення маси до тяги. Тобто реактивний двигун займає менше місця, що важливо для ракети чи дрона, бо це впливає на корисне навантаження та загальні розміри, а з нею й на малопомітність, що вже на пряму пов’язано з проходженням ППО.
Тобто реактивний дрон з приблизними габаритами 5 метрів довжини та 3 метри розмаху крил може нести близько 500 кг вибухівки на умовні 500 км. А от пропелерний дрон під такі параметри вже буде нагадувати повноцінний літак.
Але за все необхідно платити й реактивні двигуни мають свої недоліки. Основний з яких, особливо коли мова йде про використання у дронах, ціна. Вони дорожчі за звичайні двигуни внутрішнього згорання. Також більша швидкість означає те, що вимоги до всієї конструкції дрона зростають з точки зору надійності та міцності матеріалів. Грубо кажучи дрон з пропелером можна зібрати із водопровідних труб, реактивний – ні.
Рештки українського дрону-камікадзе з ДВС, зібраного з дуже дешевих матеріалів
Більша вартість потребує більшої надійності, що тягне за собою використання більш довершених систем, зокрема навігаційних. А все це разом остаточно призводить до питання у чому різниця між далекобійним реактивним дроном-камікадзе та крилатою ракетою.
Водночас для України наразі питання класифікації того чи іншого озброєння навряд має значення. І “Паляниця” в першу чергу, презентувалась як засіб для ударів по російських аеродромах, а це означає, що питання підлітного часу та ваги бойової частини можуть бути ключовими.
