Ми приїхали до Америки майже 30 років тому. Культурний шок був неймовірний. Про багато складових цього шоку можна писати і писати. Але сьогодні згадаю лише про одну «дрібницю».
Мене вразило те, що люди з протезами носять шорти.
Нас же вирощували з ідеєю, що все має бути ідеально, красиво, без натяку на дефект. Як на картинці, як у кіно.
У здоровому тілі здоровий дух! Спарта наше все: слабких скинути зі скелі. Безногих втопити у морі. Усіх «інших» з очей геть у окремі школи. Чому не прикрити протез, не сховати, думала я.
А ось принцеса Євгена, онука англійської королеви, на свою церемонію одруження одягла, виявляється, сукню, яка не приховувала шрам на спині після операції, яку провели в дитинстві, щоб усунути деформацію хребта.
І всі в один голос заголосили: сховати, сховати, не демонструвати неідеальність.
А принцеса їм відповіла, що вважає, що оскільки вона захистила три дисертації та досконало володіє п’ятьма мовами, то їй є чим пишатися. А шрам повинен показати іншим людям, що вони прекрасні, незважаючи на які дефекти.
І ось 3 роки тому я на пляжі побачила таку картину. Жінка допомогла встати собаці.
І виявилося, що у собаки протез. А потім, спираючись на собаку, встала сама. І жінка не має однієї ноги. У неї теж протез. А потім вони пішли гуляти берегом. Звичайним кроком.
Може вони разом потрапили в катастрофу, а може жінка взяла цього собаку саме тому, що знала, як тому важко. Але ні краплі співчуття вони не викликали. Їм було комфортно, вони отримували задоволення і нічого не намагалися прикрити, щоб «не бентежити» оточуючих своєю неідеальністю.
Я через півгодини “піймала” момент, коли жінка фотографувала собаку.
І я подумала, що колись я б подумала, що «треба б прикрити».
Вікторія Новікова
