КИЇВ, Україна – Генерал Валерій Залужний, найвищий офіцер Збройних сил України, каже, що для того, щоб український контрнаступ просувався швидше, йому потрібно більше – кожного виду зброї. І він каже всім, хто його слухає, в тому числі і своєму американському колезі генералу Марку А. Міллі в середу, що ці ресурси йому потрібні вже зараз.
У рідкісному розлогому інтерв’ю The Washington Post Залужний висловив розчарування тим, що в той час як його найбільші західні прихильники ніколи не розпочнуть наступ без переваги в повітрі, Україна досі не отримала сучасних винищувачів, хоча від неї очікують швидкого відвоювання території у росіян-окупантів. Винищувачі F-16 американського виробництва, обіцяні лише нещодавно, навряд чи прибудуть до осені – в кращому випадку.
За словами Залужного, його війська також повинні випускати щонайменше стільки ж артилерійських снарядів, скільки їхній ворог, але через обмеженість ресурсів вони іноді переважають його вдесятеро.
Тому мене “бісить”, сказав Залужний, коли він чує, що довгоочікуваний контрнаступ України на сході і півдні країни почався повільніше, ніж очікувалося – думка, яку публічно висловлювали західні чиновники і військові аналітики, а також президент Володимир Зеленський, хоча Залужний не мав на увазі Зеленського.
За його словами, його війська щодня просуваються вперед – навіть якщо це лише 500 метрів – кожен день.
“Це не шоу”, – сказав Залужний у середу в своєму кабінеті в штабі Генерального штабу України. “Це не шоу, за яким спостерігає весь світ, на яке роблять ставки чи ще щось. Кожен день, кожен метр дається кров’ю”.
“Без повного забезпечення ці плани взагалі нездійсненні, – додав він. “Але вони виконуються. Так, можливо, не так швидко, як хотілося б учасникам шоу, спостерігачам, але це їхня проблема”.Протягом останніх 16 місяців 49-річний Залужний стоїть перед грандіозним викликом – керувати українськими військовими проти більших і краще озброєних російських сил, які все ще займають приблизно п’яту частину території його країни, навіть після успішних контрнаступів минулої осені. Він впорався з цим завданням частково завдяки перетворенню своїх солдатів на сучасні, маневрені сили, навчені тактиці НАТО, а також завдяки відмові від надмірно централізованої командної структури радянського зразка, яка все ще існувала, коли він тільки розпочав навчання.
На цій ділянці східного фронту Росія все ще продовжує наступати
Питання, які щодня обтяжують його: Коли західні партнери України нададуть зброю, якої він потребує, зокрема, більше боєприпасів і винищувачів F-16? І як можна очікувати, що він впорається з роботою без них?
За словами Залужного, він ділиться своїми побоюваннями з Міллі, яким глибоко захоплюється і вважає другом, кілька разів на тиждень у розмовах, які можуть тривати годинами. “Він абсолютно їх поділяє. І я думаю, що він може допомогти мені позбутися цих турбот”, – сказав Залужний, додавши, що в середу він розповів Міллі, скільки ще артилерійських снарядів йому потрібно на місяць.
У цих розмовах Залужний відверто говорить про наслідки: “У нас є домовленість: 24/7, ми на зв’язку. Тому іноді я можу зателефонувати і сказати: “Якщо я не отримаю 100 000 снарядів за тиждень, загине 1000 людей. Станьте на моє місце”, – сказав він.
Але “не Міллі вирішує, чи отримаємо ми літаки, чи ні”, – сказав Залужний. “Просто поки це рішення приймається, в очевидній ситуації, щодня гине багато людей – дуже багато. Просто тому, що рішення ще не прийнято”.
Хоча F-16 врешті-решт прибудуть, після рішення президента Байдена в травні підтримати міжнародний план з підготовки українських пілотів і відправки літаків, обмеженість українських боєприпасів створює іншу проблему. У лютому Генеральний секретар НАТО Єнс Столтенберг попередив, що “поточні витрати України на боєприпаси в багато разів перевищують наші поточні темпи виробництва”. Це означає, що снарядів, про які говорив Залужний, може стати ще менше, чим довше триватиме війна.
Напередодні давно запланованого контрнаступу Україна вперше отримала західні бойові танки, в тому числі “Леопарди” німецького виробництва і бойові машини піхоти. Московські війська встановили сухопутний коридор між материковою Росією і Кримом, українським півостровом, незаконно анексованим у 2014 році, де Росія має кілька військових об’єктів. Розрив цього зв’язку завдасть значного удару по здатності Росії поповнювати свої війська.
Ці танки і бойові машини дебютували на полі бою, коли почався контрнаступ на початку цього місяця. Кілька з них вже знищено, визнав Залужний, додавши, що “ми отримали “Леопарди” не для того, щоб на них їздили на парадах або фотографувалися політики чи знаменитості. Вони прийшли сюди на війну. А леопард на полі бою – це не леопард, а мішень”.
Україна ще не розгорнула основний контрнаступ, кажуть аналітики. Не всі її спеціально підготовлені сили були перекинуті на лінію фронту, а ті, що є, схоже, все ще промацують слабкі місця в російській обороні. За словами українських офіційних осіб, загалом було звільнено близько 50 квадратних миль.
Але Залужний також вказав на власну доктрину сил НАТО – яка, за його словами, є паралельною до російської – яка закликає до переваги в повітрі перед початком наземних глибоко проникаючих операцій.
“А Україна, переходячи до наступальних операцій, повинна слідувати якій доктрині?” запитав Залужний. “НАТО? Російської Федерації? Чи це не ваша справа? У вас своя доктрина. У вас є танки, у вас є гармати, у вас є [бойові машини]. Ви можете це зробити”. Що це таке?”
На своєму командному пункті Залужний має екран, який показує йому все, що знаходиться в повітрі в будь-який момент – авіація країн НАТО на західному кордоні України, його власні літаки в небі над Україною і російські літаки на східних кордонах. “Скажімо так, кількість літаків, які чергують біля наших західних кордонів, вдвічі перевищує кількість російських літаків, які руйнують наші позиції. Чому ми не можемо взяти хоча б третину звідти і перекинути сюди?” запитав Залужний.
Оскільки більш сучасний російський парк Су-35 має набагато кращі радари і дальність польоту ракет, українські старі літаки не можуть з ними конкурувати. В результаті війська на землі легко стають мішенню.
“Ніхто не каже, що завтра ми повинні переозброїтися і отримати 120 літаків, – сказав Залужний. “Навіщо? Мені не потрібно 120 літаків. Я не збираюся загрожувати всьому світу. Достатньо дуже обмеженої кількості. Але вони потрібні. Тому що іншого шляху немає. Тому що ворог використовує авіацію іншого покоління. Це якби ми зараз пішли в наступ з луками і стрілами, і всі б сказали: “Ви здуріли?”. Але на це питання: “Ні, ні”.
Якщо хтось думає, що контрнаступ України отримав щасливий поштовх минулими вихідними, коли ватажок “Вагнера” Євген Пригожин повів загін найманців на штурм у напрямку Москви, перш ніж зупинити наступ, Залужний не впевнений. За словами Залужного, вагнерівці Пригожина вже відійшли від лінії фронту після того, як місяць тому захопили східне місто Бахмут, тому на полі бою не відбулося жодних помітних змін під час заколоту.
“Ми не відчули, що їхня оборона десь ослабла абощо”, – сказав він.
Бійці “Вагнера”, які не захочуть залишатися в Росії або підписувати оборонні контракти з Міністерством оборони Росії, матимуть можливість приєднатися до Пригожина в Білорусі, заявив президент Росії Володимир Путін. Але в той час як частина найманців може покинути поле бою, де українські командири часто хвалили їхню ефективну – хоча і жорстоку – тактику, Залужному, можливо, доведеться розглянути нову, додаткову загрозу для свого північного кордону, оскільки частина бойовиків переїжджає туди.
“У мене багато страхів, і Вагнер серед них” сказав Залужний. “І вони не єдині. Якщо ми зараз почнемо про це говорити, у мене голова піде обертом. … Наше завдання – підготуватися до найгірших і найбільш можливих сценаріїв. І ми будемо намагатися мінімізувати можливі наслідки того, що може бути”.
Один з найгірших сценаріїв, який Залужний повинен розглянути, – це загроза того, що Путін може розгорнути ядерну зброю. Минулого тижня Зеленський попередив, що українська розвідка отримала інформацію про те, що російські війська готують “терористичний акт з викидом радіації” на окупованій Запорізькій атомній електростанції, найбільшій атомній електростанції в Європі.
Чи зупиняє це Залужного від спроб відновити контроль над станцією в рамках контрнаступу України?
“Це мене зовсім не зупиняє, – сказав Залужний. “Ми робимо свою роботу. Всі ці сигнали чомусь надходять ззовні: “Бійтеся ядерного удару”. Що ж, ми повинні опустити руки?”.
Photo Oksana Parafeniuk
Переклад – Ольга Руд.
