Прошу плюсанути і аргументувати, хто таки пішов заради/через дівчат, дружин і родин зі служби?
Про це запитує Катерина Леонова.
Ну, про всяк випадок, я хоч буду розуміти, як воно – бути домашнім тиранчиком у спідниці (точніше – слабкою дівчиною, яка не хоче залишитися без чоловіка, але при цьому чомусь обирає спочатку саме Героя, Добровольця, Захисника).
Якось мені дві дівчини кажуть: у тебе хлопець з війни тільки повернувся? Кажу: так і знову піде. А вони: забирай його і народжуй, нечего добру пропадать…
Ну я там сама далі визначилася, але ж…”забирай, бо втече” – серйозно? А може, у нього таки є свої яйця і право вирішувати?
Відповідальність за родину і дитину – це не жінку слухати, коли їй треба, а себе і свою совість, але і їй допомагати: бо ми в епоху цивілізаційних благ маємо і пральні, і ремонтні бригади, і авто, і інтернет…
Так, маю право таке думати і писати, бо мала нагоду не вказувати чоловікам, що краще робити у виборі захисту країни (попри загиблих друзів і сльози моїх знайомих матерів, сестер, дружин, які вже втратили).
Дуже цікава ваша думка, будь-яка – жіноча і чоловіча, бо родинний бдсм зараз у тренді все ще по питаннях відлучення годувальника, але ж годувальниці теж вже вміють заробляти. Хм.