За підсумками 5 вересня.
З невтішного:
1. На перемовинах контактної групи між представниками України, «ДНР» та «ЛНР» за участі ОСБЄ був підписаний протокол про припинення вогню з 18.00 сьогоднішнього дня. За задумкою, подальші перемовини щодо вирішення конфлікту мають проводитися в умовах перемир’я.
Це можна було б цілком віднести до «хорошого», коли б лідери терористів не поспішили заявити: перемир?я не означає, що курс на від?єднання від України «ДНР» та «ЛНР» якимось чином зміниться.
Тут коментувати складно. Будь кому ясно, що Путін не думає упускати Донбас, а тому перемир?я, на жаль, може мати лише тимчасовий характер – надії на мирне врегулювання обмаль. Якщо, звичайно, ми не вирішили розпрощатися з цим регіоном, а пізніше – як мінімум ще з 6 областями України.
2. За даними групи «ІС», на звільнених від терористів територіях Донбасу ситуація залишається далекою від стабільності. З усіх щілин лізуть вчорашні сепаратисти-терористи та їх посібники, від дрібних місцевих чиновників та криміналітету, до правоохоронців, що залишилися безкарними за зраду.
Вся ця шушваль трохи заспокоїлась, побачивши, що її ніхто не бере під білі ручки і не вимагає відповіді за минулі грішки. А тепер починає братися за старе, тобто паскудити (поки що нишком). Якщо спецслужби у МВС терміново не почнуть вживати заходів – ми вже невдовзі неприємно здивуємося, як швидко можна протринькати всі здобутки локальних перемог.
3. Президент Чехії Мілош Земан не вважає дії Росії на сході України агресією. На його думку кілька сотень «російських добровольців» «не можуть розцінюватися як російське вторгнення». «Необхідно чесно визнати, що в Україні йде громадянська війна», – бовкнуло це підстаркувате чудо.
Ми, українці, звикли до політичної проституції в нашому політичному середовищі. Але президент Чехії нині показує майстер-клас; нашим рідним політичним повіям до нього дуже далеко. Адже зовсім недавно сам М.Земан стверджував, що західні країни повинні будуть здійснити «вагомі дії», аж до відправки військ НАТО, «якщо Росія спробує захопити нові території України». «Я ніякий не бойовий яструб, але спроба захоплення східних територій України – для мене та межа, котру не можна переступати», – проголошував він.
Так, пане Земан, ви точно не яструб. І навіть не курка. Ві більше нагадуєте дещо з класу рептилій. І особисто я щиро радію тому, що величезна кількість чехів – і я це точно знаю, – зовсім не поділяє ваших путінофільських та українофобських заяв. Як кажуть в улюбленій вами Росії, в сім?ї не без виродка.
З доброго:
1. І знов щодо головної новини за сьогодні – про припинення вогню на Донбасі.
Скажемо відверто: чого варті домовленості з терористами про «припинення вогню», ми дізналися у червні. Пауза буде гарантовано використана ними для нарощування потуги, перекидання нового озброєння та підрозділів з Росії та підготовки до наступу. Та й саме «перемир?я», не виключено, знову буде лише з українського боку.
Але сьогодні пермир?я вкрай важливе і для наших військ. Бадьоре вторгнення в Україну російської армії не пройшло безслідно – наші війська і до того протягом кількох місяців вимотані у боях, терміново потребують перепочинку. Не розписуватиму, як все погано – і без мене умільців вистачає. Але дуже сподіваюсь, що нашим військовим керівництвом це перемир?я буде використане з розумом. Якщо, звичайно, в української влади ще є воля воювати за свою землю.
2. Сьогодні «ДНР» вкотре довела свою африканську сутність. Варто було лиш керівництву цієї терористичної організації попертися на перемовини до Мінська, як в «ДНР» відбулася спроба, як її назвав «міністр держбезпеки ДНР» Льонька Баранов, «державного перевороту».
За словами Баранова, якийсь пройдисвіт Володимир Акінфєєв, дружбан та товариш по чарці нинішніх ватажків «ДНР» спробував захопити у Донецьку «владу». Він «відсторонив від посад кількох міністрів», виписав ордери на арешт «активістів ДНР» та посадив у підвал секретарку Баранова (я так розумію, секретарка Баранова – це символ «державної влади» в «ДНР»).
Що тут можна сказати. Вовку Акінфєєва цілком можна зрозуміти: йому так само покерувати хочеться. Що, всіляким баригам можна, а йому ні? І Вовка у своїх бажаннях явно не поодинокий.
Так що, панове «прем?єр-міністри ДНР», обережніше у бані спиною до своїх поплічників повертайтеся. Всяке може статися.
3. Прем?єр Італії М.Ренці закликав НАТО «рішуче підтримати Україну», та пообіцяв, що його країна продасть Києву 90 броньованих машин Iveco.
Так, 90 ББМ (навіть таких хороших, як Iveco) не врятують ситуацію з переоснащенням української армії. Але це важливе досягнення для Києва: вперше з початку конфлікту на Донбасі західна країна погоджується продати нам не продукцію подвійного призначення, чи «суто оборонну», а повноцінний зразок військової техніки. Так що навіть не знаю, у якій сфері цей успіх більше відчутний: у військово-технічній, чи у військово-політичній.
4. І знов щодо санкцій проти РФ. По-перше, радує позиція, яку виказав прем?єр Великобританії Д.Кемерон, що проголошене на Донбасі перемир?я ніяким чином не повпливає на санкції, що вводяться проти Росії – хіба що після встановлення повного миру в Україні.
По-друге, ЄС може заборонити контрольованим російською державою нафтовим компаніям залучати засоби на європейських ринках капіталу. Велике привітання хлопцям з «Роснєфті», «Газпром нєфті» та «Транснєфті». Це вже удар по російським розпродажам енергетичних ресурсів – священній корові імперії Путіна.
І хоча ми бачимо, що Кремль поки не особливо реагує на санкції, що вводяться, але який завгодно жировий прошарок рано чи пізно закінчується. Навіть у розжирілого російського ведмедя.
