За 5 місяців українці перерахували на батьківщину 4,5 мільярдів доларів

Масштаби трудової міграції в Україні набули загрозливо високих розмірів для майбутнього економічного процвітання країни

У січні-травні 2018 року обсяг приватних грошових переказів в Україну зріс на 30%, порівняно з відповідним періодом минулого року, і становив 4,5 млрд доларів.

Про це повідомив голова Ради НБУ Богдан Данилишин.

“Обсяги приватних грошових переказів в Україні зросли до 8,4% ВВП у 2017 році і продовжують стрімко зростати і цього року”, – зазначив він.

За словами Данилишина, у січні-травні грошові перекази на 30% перевищили минулорічний показник і сягнули 4,5 млрд доларів.

“Нацбанк вже двічі цього року привертає увагу до наслідків трудової міграції для країни. Так, в Інфляційному звіті НБУ за січень зазначалося, що частка мігрантів у населенні віком 15-70 років становить 8%”, – сповістив голова Ради НБУ.

“Якщо вірити цим оцінкам, то справді масштаби трудової міграції в Україні набули загрозливо високих розмірів для майбутнього економічного процвітання країни”, – додав Данилишин.

На думку посадовця, нова хвиля трудової міграції з України зумовлена багатьма факторами, найважливішими з яких є військова агресія, глибока і тривала економічна криза, безробіття.

Ігор Данилишин пише на своїй сторінці у ФБ:

“Останнім часом дуже багато публікацій щодо трудової міграції. Робляться передчасні висновки та політично вмотивовані коментарі. Надходять багато запитань від ЗМІ і до мене . В цьому зв’язку приводжу наступний коментар.

Національний банк вже двічі цього року привертає увагу суспільства до наслідків трудової міграції для нашої країни. Так, в Інфляційному звіті НБУ за січень 2018 року зазначалося, що частка мігрантів у населенні віком 15-70 років становить 8%. Якщо вірити цим оцінкам, то справді масштаби трудової міграції в Україні державі набули загрозливо високих розмірів для майбутнього економічного процвітання країни. Що, до речі, і підкреслено в Інфляційному звіті за липень цього року.

Нова хвиля трудової міграції з України зумовлена багатьма факторами, найважливішими з яких є військова агресія, глибока і тривала економічна криза, безробіття. Природно, що українці шукають перспективи вищих заробітків та кращих систем соціального забезпечення.

Достатньо нагадати, що рівень безробіття серед економічно активного населення в 1 кварталі цього року склав 9,7% (методологія МОП), а серед населення працездатного віку – 10%. І хоча ці показники дещо краще, ніж за аналогічний період минулого року, все ж вони свідчать про те, що ситуація на вітчизняному ринку праці лишається напруженою. Отже, нинішня хвиля трудової міграції українців по суті є певним запобіжним клапаном в умовах низьких можливостей працевлаштування на достойні робочі місця на батьківщині.

Я раніше вже писав, що східноєвропейскі держави у свій час також наражалися на масштабну еміграцію своїх громадян. Причому східні європейці почали масово мігрували в Західну Європу ще до вступу їх країн до ЄС, сильний відтік спостерігався і в країнах, які не входять до складу Союзу. Основними напрямками руху поляків, латвійців та литовців були Великобританія та Ірландія, естонці поїхали до Фінляндії, а румуни – до Італії та Іспанії.

Наприклад, за 1990-2005 роки з Румунії виїхало 9%! населення. Тільки в 1990 році майже 100 000 румунських громадян оселилися за кордоном на постійне проживання, у наступні кілька років населення виїжджало у порівняних обсягах. Згідно з доповіддю ОЕСР, в перші роки румунська еміграція в основному зачіпала етнічні меншини, потім шукачі роботи. До 2007 року, коли Румунія приєдналася до ЄС, більшість румунських емігрантів вже виїхали з країни.

На мою думку, Україна повторює шлях інших східноєвропейських держав.

І теорія, і практика доводять, що на короткостроковому горизонті міграція може принести дуже великі вигоди як для мігрантів та їхніх родин, так і для країни походження.

Зменшення безробіття і неповної зайнятості, скорочення масштабів бідності, підвищення доходів і добробуту – далеко неповний перелік позитивних наслідків міграції для мігрантів та їх сімей. Часто вони включають поліпшення інших аспектів людського розвитку, таких як освіта та охорона здоров’я. Держава, у свою чергу, отримує більші обсяги грошових переказів, які зазвичай є менш волатильними і надійнішими джерелами іноземної валюти, ніж інші потоки капіталу в багатьох країнах, що розвиваються. До речі, обсяги приватних грошових переказів зросли і в Україні – до 8.4% ВВП у 2017 році (за новою методологією НБУ) і продовжують стрімко зростати і цього року (у січні-травні вони на 30% перевищили минулорічний показник і сягнули 4.5 млрд дол.).

Однак, довгострокові наслідки виявляються набагато менш позитивними: по факту держава отримує менше населення працездатного віку, втрачає освічену молодь та кваліфікованих спеціалістів, відчутно зростає тиск на державні фінанси. Сильна зовнішня міграція, у тому числі висококваліфікованих працівників, разом із старінням населення, є значним викликом для держав з огляду на потребу підтримки конкурентоспроможної економіки. Приміром, «витік мізків», зокрема, означає: втрату державних ресурсів, вкладених в їх освіту; звуження промисловості; погіршення ділового середовища.

Що потрібно змінити в Україні, щоб люди були зацікавлені працювати в своїй країні? На мій погляд, найважливішим є домогтися стабільно високих темпів економічного зростання. І, до речі, Рада Національного банку активно відстоює ці ідеї в своїх документах і рекомендаціях Правлінню регулятора і Уряду України. Я про це багато пишу.

Саме на такий здоровій основі можна забезпечити зростання зарплат і доходів населення. На жаль, рівень зарплат в Україні поки не можна порівняти з європейськими країнами. Наприклад, за даними OECD, середня зарплата в Польщі за 2017 рік склала 50,8 тис. Злотих (близько 13,5 тис.дол.США) за рік, в Португалії – 17 тис.євро за рік, Іспанії – 28 тис.євро за рік. А у нас, виходячи з даних Держстату – менше 100 тис.грн за рік. Тому, щоб уповільнити трудову міграцію потрібно підтягувати рівень зарплат в Україні до європейського, спираючись при цьому на зростання продуктивності економіки. І, як ми бачимо, уряд працює в цьому напрямку. Наприклад, індекс реальної заробітної плати у червні 2018 року щодо червня 2017 року склав 113%.

Що стосується зниження міграційних настроїв, то світовий досвід, в тому числі східноєвропейських країн, стверджує, що потрібно застосовувати комплексний підхід, зокрема: зосередитися на створенні гідних робочих місць; зміцнювати інститути влади; створювати умови для підвищення рівня зайнятості; підвищувати продуктивність праці і економіки в цілому.

Для більш ефективного регулювання міграції нам необхідно впроваджувати ці фундаментальні ідеї.”

Comments

0 comments

Про Андрій Петренко

Avatar

Залишити відповідь

Ваша електронна адреса не буде опублікована.

19 − 10 =

Цей сайт використовує Akismet для зменшення спаму. Дізнайтеся, як обробляються ваші дані коментарів.

Ми виявили Ad Blocker!

Для коректної роботи порталу просимо вимкнути Ad Blocker.
На сторінках відсутня агресивна реклама.

How to disable? Refresh