За два роки війни українське командування не перейнялося потужними фортифікаціями за межами Авдіївки. Хоча, пам’ятається, ще за Порошенка говорили про другу і третю лінії оборони.
Тепер же російські війська, пише The New York Times, продовжують досягати невеликих, але швидких успіхів, бо за Авдіївкою є в наявності рудиментарні лінії траншей.
“Українське командування мало достатньо часу для підготовки оборони під Авдіївкою. Ця територія зазнає атак з 2014 року, і Україна ледь контролює її після того, як Росія почала своє повномасштабне вторгнення два роки тому. Але українська оборона за межами Авдіївки демонструє рудиментарні земляні укріплення, часто зі з’єднувальною траншеєю для піхотних військ, щоб дістатися до вогневих позицій”, – пише видання.
Просування окупантів зараз змушує українських військових інженерів змагатися з часом: щоб завадити просуванню супротивника, вони риють окопи і встановлюють ряди “зубів дракона” або “чеських їжаків” для блокування танків.
Як пише LeMonde, лише нещодавно з’явилися рови завдовжки в сотні метрів за три кілометри за лінією українського фронту. Однак зводити укріплення доволі непросто – у тому районі постійно літають ворожі безпілотники. Військовий, який займається обладнанням цих укріплень, зазначив, що пріоритетними цілями ворожих дронів є бронетехніка та інженерне обладнання, але вони також атакують групи солдатів.
Зазначається, що українські запаси військової інженерної техніки в 10 разів менші, ніж у загарбників. Офіцер на ім’я Андрій зазначив, що це застаріла радянська техніка, яка часто ламається.
“У нас немає запчастин. Нам потрібні менші машини, які менш помітні і які легше заховати під кронами дерев. Потрібні відбійні молотки, вантажівки з крановими стрілами, колісні машини, які можуть швидко пересуватися і ховатися від безпілотників, і роботи, здатні транспортувати будівельні матеріали на передову, щоб не ризикувати життями”, – пояснив військовий.
Величезна проблема полягає і в близькості російських позицій – використання великої інженерної техніки стало надто ризикованим, тому на передовій доводиться копати лопатами. Військовий наголосив, що це нескінченна робота, бо ворожа артилерія руйнує наші позиції. Натомість загроза з неба змушує працювати лише за погодних умов, несприятливих для безпілотників.
Стовбури сосни є одним з основних матеріалів, які використовуються для будівництва укріплень. Чотири шари перехрещених колод утворюють “броньований” дах траншеї, який потім покривають товстим шаром землі. Ці укриття, призначені для безпеки солдатів під час бомбардувань, були побудовані приблизно через кожні 30 метрів у зигзагоподібних землянках. Теоретично вони можуть захистити від прямого попадання 122-міліметрового снаряда, але точно не від УАБів. Жодне укриття, навіть із залізобетону, не витримає їх.
Окопи ж, за винятком вогневих платформ, повністю вкриті полотном, яке спирається на дротяну сітку: мета в тому, щоб приховати рухи солдатів від спостереження і ударних безпілотників.
“Головна проблема – не ступінь підготовки наших рубежів оборони, а те, що противник усе бачить. Полотно також має психологічний захисний ефект: там солдатам стає краще”, – пояснив інженер.
Більшість бригад, які воюють на Донбасі, визнають, що в них узагалі немає спеціальних військових інженерних підрозділів, і ще менше землерийної техніки. Усе робиться за допомогою лопат, або ж за допомогою сусідніх бригад чи невеличких будівельних компаній, які часто не бажають наражати своїх працівників чи техніку на ризики на полі бою.
“Ми ламаємо спину, копаючи постійно, вдень і вночі, за Бахмутом, а тим часом землерийна техніка будує хороші дороги на заході країни”, – зауважив 40-річний Павло, який воює у 114-й бригаді територіальної оборони.
Нагадаємо, Україна в терміновому порядку почала грандіозне будівництво на ключових ділянках фронту. Довжина фортифікацій перевищує 1 тисячу км.
Ці слова підтверджує і “Сатана”, командир роти Національної гвардії, яка воювала під Часовим Яром неподалік Бахмута: “Ми все будуємо і все обладнання закуповуємо самі. Тільки тим бригадам, які відповідають за довгу лінію фронту, везе мати техніку”.
