Akıncı має на озброєнні ракети “повітря-повітря” з інфрачервоною головкою самонаведення, але у ролі мисливця за Shahed-136 він цілком може використовувати значно дешевші та простіші засоби
Джерело: Defence Express
На фоні того, що турецька компанія Baykar попри все продовжує створювати завод в Україні та активно інвестує в українську оборонну промисловість, а Bayraktar TB2 активно використовується Збройними Силами України, у активі компанії є вже серійній ударний дрон Akıncı.
І якщо ще до повномасштабного вторгнення розглядався, як класичний ударний дрон, який може використовувати звичайне авіаційне озброєння, зокрема високоточні бомби JDAM, або аналоги, та навіть крилаті ракети SOM із дальністю у 250 км, то поточні виклики війни дозволяють подивитись на цей БПЛА під іншим кутом зору.
Особливо в умовах загрози постійних масштабних атак дронами-камікадзе Shahed-136, які РФ запустила за вересень понад 500 одиниць.
Бо Akıncı може використовувати не лише озброєння для ударів по наземних цілях. Для цього пропонуються використовувати ракети “повітря-повітря” турецького виробництва створені за програмою Göktuğ – ракети Bozdoğan та Gökdoğan. Перша належить до ракет ближнього бою та має інфрачервону головку самонаведення, а друга – середньої дальності з радіолокаційною головкою.
Водночас через те, що на рівні 2021 року відбувся лише перший запуск Bozdoğan і не з Akıncı, а F-16, поки це рішення очікує завершення всіх робіт, а після цього – ще й інтеграцію під крило дрона. Й звісно ще є питання серійного виробництва ракет, яке почали розгортати у 2022 році.
Але об’єктивно це не єдиний варіант озброєння дрона у теорії ракетами повітря-повітря. І мова навіть не йде про доволі можливу, за бажанням замовника, інтеграцію інших ракет з інфрачервоним наведенням. Цілком можливо розглянути варіант використання для знищення дешевших ракет з напівактивним лазерним наведенням на основі некерованих реактивних снарядів.
Базово до Akıncı інтегрована турецька Cirit від Roketsan – 70-мм ракета, що наводиться за відбитим лазерним променем. Її вага – 15 кг, дальність для ураження наземних цілей – 8 км.
Фактично Cirit концептуально подібна до APKWS, має аналогічний калібр та принцип наведення. При цьому питання використання APKWS для ураження дронів з літака вже опрацьовано. І об’єктивно, якщо Cirit інтегровано до Akıncı, то й APKWS він також може запускати та наводити, бо оптико-локаційна станція дрона дозволяє супроводжувати та підсвічувати малошвидкісні повітряні цілі. При цьому за рахунок більшої висоти польоту вирішується й питання пошуку цілей через тепловізійний канал.
Й у такому випадку Akıncı цілком може розглядатися у ролі мисливця за Shahed-136 у розрізі максимально економічного методу їх знищення.
Звісно залишається питання того, що окрім можливості знищення Akıncı ще й має зближатись та наздоганяти Shahed-136. Й тому цілком можливо поглянути на швидкості цих дронів. У Shahed-136 швидкість оцінена на рівні 185 км/год. У Akıncı крейсерська швидкість – 277 км/год, максимальна – 360 км/год. Тобто параметрів турецького ударного дрона вистачає для використання у ролі засобу ППО проти іранських літако-снарядів.
Таким чином питання використання Akıncı у ролі “мисливця” за Shahed-136 за допомогою Cirit або APKWS виглядає доволі реалістичним й об’єктивно може стати предметом більш детально вивчення практичної можливості.
