Сучасні телевізори зі «смарт»-функціями вже давно перестали бути просто екранами для перегляду фільмів. Вони підключені до інтернету, вміють розпізнавати контент, працюють із голосовими командами та збирають інформацію про те, що відбувається на екрані. На цьому тлі особливу увагу привернуло розслідування щодо телевізорів LG, після якого з’явилися гучні заголовки про «стеження» за користувачами.
Матеріал нижче пояснює, які саме дані можуть збирати телевізори, що показало дослідження LG-пристроїв, як на це відповів виробник, навіщо компаніям потрібна така інформація та які налаштування може змінити власник, щоб обмежити збір даних.
Що виявили дослідники в телевізорах LG
Американські техноблогери разом із незалежними фахівцями з безпеки придбали кілька телевізорів LG, включно з новою моделлю, і відстежували, які дані пристрої передають в інтернет та що зберігають у своїй пам’яті.
За їхніми спостереженнями, телевізор регулярно аналізував домашню мережу та формував перелік усіх підключених до неї пристроїв. У тестовому офісі він «побачив» десятки об’єктів: телефони співробітників, розумні годинники, принтери, мережеве сховище, термостат системи кондиціювання. Тобто пристрій, призначений для перегляду відео, фактично створив список техніки в мережі.
Дослідники також стверджують, що телевізор фіксував сусідні мережі Wi-Fi, їхні назви та рівень сигналу. Це вже виходить за межі лише домашньої мережі користувача.
Окремий блок стосувався роботи мікрофона. За словами авторів розслідування, після звернення до голосового помічника мікрофон не вимикався одразу, а продовжував слухати, поки хтось поруч говорить. Запис припинявся лише через 10–15 секунд тиші. Почуте перетворювалося на текст і зберігалося в службових журналах телевізора у вигляді звичайних рядків.
У відео, на яке посилаються дослідники, один співробітник налаштовував телевізор голосом, а двоє інших у цей час обговорювали свої справи в іншому кінці кімнати, не знаючи про експеримент. За твердженням авторів, їхня розмова повністю потрапила до внутрішніх записів пристрою.
Досліджували й дальність «чуйності» мікрофона. Коли підвищили його чутливість, слова, за їхніми словами, можна було розібрати приблизно з 20 метрів, навіть якщо людина знаходилася за рогом.
Уразливості безпеки та ризик перетворення телевізора на «жучок»
Окремо команда перевіряла, що станеться, якщо телевізор зламає не виробник, а стороння особа. Дослідники навмисно зламали систему пристрою, імітуючи дії потенційного зловмисника.
Після цього їм вдалося примусово увімкнути мікрофон і записувати звук, хоча користувач на цьому телевізорі ще навіть не давав згоди на використання голосових функцій. Запис зберігався в пам’яті пристрою навіть без підключення до інтернету, а коли мережу відновили, його вдалося забрати.
Ключовий момент у тому, що в цьому сценарії мікрофон активувала не компанія-виробник, а людина, яка отримала несанкціонований доступ до системи. Йдеться не про те, що LG цілеспрямовано записує розмови на кухні, а про те, що зламаний телевізор може стати засобом прослуховування в чужих руках.
Про виявлені уразливості дослідники повідомили LG, щоб компанія могла їх усунути. Водночас вони визнають, що повністю розшифрувати весь трафік, який телевізор надсилав в інтернет, не вдалося, оскільки дані були зашифровані. Частина інформації так і залишилася невідомою.
Позиція LG щодо звинувачень
LG публічно відреагувала на розслідування і заявила, що висновки авторів не відповідають дійсності. За версією компанії, обробка голосу відбувається лише у двох випадках: коли користувач утримує кнопку мікрофона на пульті та коли вимовляє фразу «Hi LG», але тільки за умови, що власник сам увімкнув розпізнавання голосу на відстані.
Усі інші розмови, за твердженням LG, телевізор не записує. У режимі очікування пристрій справді «прислухається», але лише до ключової фрази. Якщо вона не пролунала, звук обробляється всередині апарата, одразу стирається і нікуди не передається.
Сканування домашньої мережі компанія визнала, пояснивши це стандартною практикою для будь-якого розумного пристрою: без цього телевізор не зможе знайти, наприклад, колонку чи телефон. Щодо розпізнавання того, що дивиться користувач, LG заявляє, що ця функція вмикається лише за згодою власника, і без неї дані не використовуються для реклами.
Таким чином, є дві різні позиції: дослідників, які демонструють свої знахідки на конкретних моделях, і виробника, який заперечує частину висновків. Оцінювати переконливість кожної з них користувачам доводиться самостійно.
Що таке ACR і чому його мають майже всі «розумні» телевізори
Є елемент, наявність якого не заперечує жоден великий виробник: LG, Samsung, Sony та інші. Це автоматичне розпізнавання контенту (ACR), яке вже близько десяти років встановлюють практично в усі телевізори зі «смарт»-функціями.
Принцип роботи ACR такий: телевізор регулярно, з інтервалом у частку секунди, «знімає» зображення з екрана і перетворює його на коротку мітку — умовний «відбиток» кадру. Ці мітки пакетами надсилаються на сервер, де їх звіряють із базою й визначають, що саме ви дивитесь: фільм, телеканал чи рекламний ролик.
Університетські дослідники, які вивчали телевізори LG і Samsung, фіксували, що LG надсилає такі мітки приблизно раз на 15 секунд, а Samsung — раз на хвилину. Розпізнається насамперед ефірний сигнал і все, що надходить через HDMI від приставки чи ноутбука. Навіть якщо ви підключили комп’ютер і дивитесь з нього відео, телевізор усе одно «бачить» картинку.
Інші експерти також перевіряли наявність ACR. Цього літа американська лабораторія протестувала десять моделей різних брендів і виявила розпізнавання контенту в усіх, хоча назви функції в меню відрізнялися.
Зазвичай ACR активується під час першого налаштування, коли користувач натискає «згоден» під загальними умовами. Потім знайти, де саме це вимкнути, буває непросто.
Судові позови в Техасі проти виробників телевізорів
Саме через подібні механізми збору даних у грудні 2025 року генеральний прокурор штату Техас подав позови проти п’яти компаній: Samsung, LG, Sony, Hisense і TCL. У документах телевізори назвали частиною системи масового стеження.
Суть претензії була однакова для всіх: пристрої розпізнають, що дивиться користувач, і передають цю інформацію виробнику без належного отримання згоди. Тобто людина формально щось підтвердила під час налаштування, але не отримала чіткого пояснення, які саме дані збирають.
Першою до домовленостей із прокурором дійшла Samsung, а навесні 2026 року аналогічну угоду уклала LG. Обидві компанії погодилися не збирати інформацію про перегляд, доки користувач явно не погодиться на це, а також показувати під час налаштування зрозуміле пояснення щодо збору даних.
Важливо, що ці домовленості стосуються лише мешканців штату Техас. Позови проти Sony, Hisense і TCL на момент описаних подій залишалися відкритими, причому Hisense суд ще на початку процесу обмежив у зборі даних.
Навіщо виробникам знати, що ви дивитесь
Інформація про перегляд дозволяє виробникам формувати уявлення про те, як живе домогосподарство: де частіше дивляться футбол, де — серіали, а де вранці вмикають мультфільми. На основі цього створюється рекламний продукт.
Далі виробник звертається до рекламодавців і пропонує їм показувати ролики сім’ям із певними звичками перегляду. Рекламу розміщують безпосередньо на телевізорі: у вбудованих безплатних сервісах, на головному екрані між іконками застосунків, у добірках контенту.
Ці покази продає не стороння компанія, а сам виробник. Для LG, наприклад, реклама та сервіси на телевізорах у 2024 році принесли понад 700 мільйонів доларів. Це пояснює інтерес до того, яка техніка є в домі та як її використовують.
Крім того, одна й та сама реклама може з’явитися спочатку на телевізорі, а потім — на телефоні, підключеному до тієї ж домашньої мережі. Для рекламодавця це спосіб підвищити впізнаваність ролика, показавши його кілька разів на різних пристроях.
Чи є в цьому реальна небезпека для пересічного користувача
Збір даних заради реклами давно став стандартною практикою в цифровому середовищі. Подібним чином працюють смартфони, браузери, інтернет-магазини. Телевізор у цьому сенсі просто приєднався до вже існуючої системи.
Сценарій зі зламом і прослуховуванням теоретично можливий, але для цього потрібен конкретний інтерес до певної людини чи домогосподарства. Для більшості звичайних сімей такий ризик виглядає малоймовірним.
Найбільш проблемним у цій історії виглядає не стільки сам факт збору даних, скільки спосіб отримання згоди. Під час першого налаштування користувачеві показують кілька екранів із довгими умовами, він натискає «прийняти» і переходить до перегляду. Від цього моменту вважається, що людина погодилася на всі види обробки даних, а вимкнути окремі функції можна лише в глибині меню, куди більшість ніколи не заходить.
Як обмежити збір даних на телевізорах різних брендів
Якщо питання конфіденційності вас турбує, частину функцій можна відключити за кілька хвилин. Назви пунктів у меню часто сформульовані так, щоб не привертати увагу, а шлях до них залежить від моделі та року випуску, але базові орієнтири є.
LG
Для телевізорів LG виробник описує послідовність дій і на своєму українському сайті. Орієнтовний шлях такий:
- натиснути на пульті кнопку налаштувань із зображенням шестірні;
- обрати «Всі налаштування»;
- перейти до розділу «Підтримка», далі — «Конфіденційність та умови» і «Угоди користувача»;
- скасувати згоду на збір інформації про перегляд, на обробку голосових даних та на рекламу за інтересами й між пристроями;
- окремо вимкнути функцію Live Plus, яка визначає, що саме ви дивитесь. На старіших моделях цей пункт може бути в розділі «Загальні» → «Додаткові налаштування».
Samsung
У Samsung функція розпізнавання називається Viewing Information Services. На нових моделях орієнтуються на такий алгоритм:
- натиснути на пульті кнопку Home;
- перейти в меню ліворуч і відкрити розділ конфіденційності (Privacy Choices);
- знайти умови та політику конфіденційності;
- зняти згоду на збір інформації про перегляд і на рекламу за інтересами, підтвердивши вибір кнопкою «OK».
На старіших моделях подібні пункти можуть розташовуватися в загальних налаштуваннях, у розділі «Умови та політика».
Sony
У телевізорах Sony розпізнавання контенту може називатися Samba Interactive TV. Щоб його вимкнути, потрібно знайти цей пункт у системних налаштуваннях і обрати опцію «Disable» («Вимкнути»).
Hisense
У Hisense відповідна функція має назву Enhanced Viewing Service. Вона вимикається в налаштуваннях телевізора. На частині моделей є ще один пов’язаний режим у налаштуваннях зображення — Enhanced (ACR), який описують як покращення картинки та звуку.
TCL
У TCL після завершення початкового налаштування можна знайти пункт Interactive Service і вимкнути його.
Університетські дослідники, які перевіряли телевізори LG і Samsung, відзначали, що після відмови від розпізнавання та персоналізованої реклами пристрої переставали звертатися до серверів, які аналізують картинку. При цьому реклама на головному екрані залишалася, але вже без підлаштування під конкретного користувача.
Що робити з голосовим керуванням і підключенням до інтернету
Якщо ви не користуєтеся голосовим керуванням, у телевізорах LG достатньо скасувати згоду на обробку голосових даних у згаданому вище розділі з угодами. Після великих оновлень варто періодично повертатися до цих налаштувань, оскільки там можуть з’являтися нові пункти.
Тим, хто хоче максимально обмежити передачу даних, можна залишити телевізор офлайн. У такому разі мітки з екрана просто не дійдуть до сервера, який займається розпізнаванням. Фільми та інший контент тоді дивляться через приставку або ноутбук, підключений по HDMI, а телевізор працює як звичайний екран.
Повністю вийти з системи збору даних сьогодні фактично неможливо: смартфони, годинники, колонки та інші пристрої працюють за схожими принципами. Але користувач може принаймні розуміти, які саме функції відповідають за збір інформації, і свідомо вирішувати, що залишити увімкненим, а що вимкнути.
