Приниження, маніпуляції, шантаж, побої. Усе це про домашнє насильство. На жаль, під час війни проблема нікуди не зникла. Навпаки — лише побільшала.
За даними МВС, лише за перше півріччя 2023-го кількість звернень щодо домашнього насильства зросла майже на 40%, порівняно з цим же періодом минулого року. Але говорити про такі випадки у власній родині буває дуже складно. Деякі люди досі не бажають виносити проблеми з дому, бояться зробити крок: повідомити про знущання і попросити допомоги. Тож домашнє насильство залишається невидимим, а кривдники — непокараними.
Що ж робити — у матеріалі Центру громадського моніторингу та контролю.
Насильство в родині — не лише фізичне
Ми досі маємо чимало міфів про домашнє насильство, які не дають його подолати. Один із найбільш поширених: “Насильство — це лише побої”. Проте насправді воно може мати різні форми. Приниження, утиски та образи так само залишають свої “рубці”, щоправда всередині, а не зовні, тих, хто опиняється в ситуації насильства.
Недаремно виділяють декілька видів домашнього насильства. Крім фізичного, є й психологічне. Коли людина перебуває під постійним тиском з боку партнера або родича, звітує про кожен свій крок. Нею маніпулюють, переслідують, контролюють, погрожують чи шантажують.
Економічне насильство також часто залишається непомітним. Кривдник робить все, щоб поставити людину у повну залежність. Їй можуть не давати працювати чи навчатися. Часто — нібито, щоб полегшити життя, адже про неї подбають. Врешті людина мусить просити гроші на найменшу дрібницю, звітувати про кожну покупку до останньої копійки, питати дозволу на будь-яке рішення.
Схиляння до небажаної вагітності чи аборту — це прояви сексуального насильства, яке теж буває складно розпізнати. Крім того, це і секс без згоди. Та й примус записувати інтимне відео, якщо людина цього не хоче, теж є сексуальним насильством.
Від початку року на Національну гарячу лінію з попередження домашнього насильства від організації Ла Страда — звернулось майже 30 тисяч людей. Постраждалі та свідки здебільшого телефонували вночі та повідомляли, передусім, про психологічні та фізичні знущання в родині. Були також повідомлення і про економічне та сексуальне насильство. 76% звернень надійшло від жінок. Хоча жінки частіше стають постраждалими від знущань в родині, це може трапитися з кожним. Важливо пам’ятати, що насильство в сім’ї не залежить від статі чи віку. Потерпають і діти, і літні люди, і жінки, і чоловіки.
Винен лише кривдник
Ще один вкрай шкідливий міф, який заважає розпізнати насильство в сім’ї: вважати відповідальним за знущання не лише кривдника, а й того, хто страждає від насильства. Інколи можна почути, що людина нібито сама “спровокувала” агресора або що винні обидвоє. Цей міф діє і на самих постраждалих. І замість того, щоб звертатися по допомогу, вони починають шукати проблеми в собі, вірити в свою винуватість. Вважають, що змінивши поведінку, зможуть уникнуть агресії кривдника. Але це не так! У насильстві завжди винен лише той, хто його вчиняє. Знущанням й насильству не може бути жодних виправдань. Саме кривдник повинен бути покараний.
Самі НЕ розберуться
Побороти насильство заважає і міф: “Це їхня сім’я. Самі розберуться”. Він залишає постраждалих сам на сам із кривдником. Адже ті, хто мали б стати опорою, не хочуть втручатися у “чужі справи”. Проте підтримка оточуючих дуже важлива, саме вона може дати сил звернутися по допомогу. Людина іноді й не усвідомлює, що страждає від насильства. І те що відбувається з нею — не нормально. Або ж розуміє в якій ситуації перебуває, але розірвати це коло насильства боїться чи соромиться. І підтримка найближчих: друзів, родичів чи знайомих в таких ситуаціях є дуже важливою. Їхня роль — не засуджувати, не критикувати, не повчати, а стати надійним “плечем”, на яке можна спертися, коли дуже складно.
Серед інших міфів, які лише заважають: “Бʼє – значить любить. Усі так живуть”. Через це упередження багато постраждалих роками не звертаються по допомогу та живуть у постійному страху і стресі. Але любов і насильство — це абсолютно протилежні речі. Тим, кого люблять, не прагнуть завдати болю. Більше того, насильство — не норма, а злочин. І воно не зникне само собою. Щоб його подолати — потрібно діяти!
Куди звернутися по допомогу?
Ще одним міфом є те, що по допомогу можуть звернутися лише постраждалі. Насправді і свідки, і близьке оточення тих, хто страждає від насильства, можуть і мають звертатися по допомогу. Зберігайте корисні контакти, адже вони можуть стати у нагоді у будь-який момент.
- Поліція (виклик за номером 102) – може надати термінову допомогу: припинити насильство, зафіксувати випадок, проінформувати потерпілу людину та скерувати її до інших служб.
Також по термінове втручання у ситуацію можна звернутися до мобільних бригад соціально-психологічної допомоги. Їхні контакти у вашому регіоні шукайте на сайті Розірви коло
- Підтримку та консультацію можна отримати на урядовій гарячій лінії 1547 або ж на Національній гарячій лінії з попередження домашнього насильства 116 123 чи 0 800 500 335. Всі дзвінки безкоштовні, можна звертатися анонімно, а фахівці готові допомагати цілодобово.
- Спеціалізовані психологічні консультації та підтримку для чоловіків нададуть за номером 2345. Анонімно та цілодобово.
- Безпечний цілодобовий простір для короткострокового перебування надає кімната кризового реагування. Географічне місце кризової кімнати засекречене. Потрапити сюди можна за особистим зверненням, направленням поліції, мобільної бригади чи інших соцслужб.
Жінки разом з дітьми можуть перебувати довгостроково і отримувати комплексну допомогу у притулку/шелтері. Це безпечне та засекречене місце, потрапити можна за направленням поліції, мобільної бригади чи інших соціальних служб.
- Безоплатну правову допомогу, консультацію та супровід професійних юристів та адвокатів можна отримати за номером 0 800 213 103.
Насильству немає жодних виправдань. Будь ласка, звертайтеся по допомогу або будьте поруч з тими, кому така допомога потрібна .
