Під час перебування в Лондоні мою увагу привернула незвичайна форма деяких парканів. На перший погляд, це викликало лише здивування, але я не надав цьому особливого значення.
Як з’ясувалося пізніше — дарма, адже ці конструкції є вдалим прикладом урбаністичного апсайклінгу та креативного підходу до повторного використання ресурсів.
Насправді ці паркани — не що інше, як перероблені носилки воєнного періоду, відомі під назвою Stretcher Railings.
Ось кілька ключових фактів про них:
-
Носилки мали дві характерні дуги на металевих трубах, що дозволяло легко класти їх на землю і швидко підіймати.
-
Ще до початку Другої світової війни британський уряд підготувався до можливих масових жертв і замовив понад 500 тисяч таких нош.
-
Конструкція була максимально простою: дві сталеві труби та натягнута металева сітка.
-
Вони виготовлялися зі спеціального виду сталі, здатної витримати навіть вплив хімічної зброї.
-
На відміну від дерев’яних або полотняних аналогів, ці носилки були довговічними, швидко дезінфікувалися і не піддавалися гниттю.
Після завершення війни з’ясувалося, що більшість огорож у місті було демонтовано для переплавлення на військові потреби. Замість того, щоб створювати нові паркани з нуля, лондонська міська рада прийняла рішення використати залишки армійських ресурсів. Так, десятки тисяч старих нош було:
-
встановлено вертикально,
-
зварено між собою,
-
зацементовано в землю.
Таким чином, медичні носилки перетворилися на сталеві паркани, які й досі можна побачити в різних районах Лондона — як німий свідок історії та приклад ефективного міського дизайну.
