У Туреччині тривають утиски християнських шкіл

Закон у Туреччині позбавляє християнські школи держпідтримки, прирівнюючи їх до приватних навчальних закладів і цим сприяючи їхньому закриттю, сьогодні їх залишилося всього 24.

Навіть небагато шкіл, в яких навчаються діти християнських меншин, зараз відчувають щораз більші труднощі. На початку нового навчального року виявився недобір дітей у школи через жорсткість законів, це може призвести до закриття багатьох з них. Про це говорить Торос Алкан, президент Фонду вірменських шкіл «Сурхак Тибреванк» і представник Фондів меншин у турецькій Асамблеї народних фондів. Він наголошує на тому, що закон прирівнює школи до приватних навчальних закладів і таким чином позбавляє їх усіх форм державної підтримки. Алкан нагадує, що школи релігійних і національних меншин мають статус неприбуткових організацій, права яких гарантує Лозаннський мирний договір 1923 року, і тому їхній юридичний статус не можна знижувати до приватних навчальних закладів.

Відомо, що за останні роки існування Оттоманської імперії перед укладенням Лозаннського договору, на території нинішньої Туреччини діяло 6 437 шкіл національних і релігійних меншин. Після заснування Турецької республіки до влади прийшли політики-націоналісти «Комітету союзу і прогресу», після чого кількість цих шкіл різко зменшилася до 138, оскільки націоналісти прагнули створити якогось ідеального расово правильного «турка», і з цією метою почали дискримінувати і утискувати права меншин у країні. Націоналістична ідеологія завжди розглядала школи національних і релігійних меншин як перешкоду на шляху виховання цього «нового турка».

У період з 2014 до 2015 року спостерігалося деяке зростання кількості шкіл, що належать різним християнським спільнотам, фондам і організаціям у країні та мають право отримувати фінансування від держави. Наприкінці 2015 року їх було вже 55, серед них 36 шкіл вірменських християнських спільнот, 18 шкіл греко-православних спільнот, і один дитячий садок для сімей сирійських православних християн. Однак лише за рік багато з цих шкіл вже закрилися, а тому сьогодні їх всього лише 24 на всю країну, причому найбільше епідемія закриттів торкнулася шкіл невеликої греко-православної спільноти. Як наголошує Нуркан Кайя, турецька юрист і правозахисник, який координує діяльність Групи боротьби за права меншин, держава повинна виробити демократичну нормативну базу, де будуть встановлені чіткі права та обов’язки таких шкіл і передбачені механізми державного фінансування їхньої діяльності. Але насамперед треба скасувати драконівську норму про обов’язкове турецьке громадянство для учнів таких шкіл, оскільки саме ця норма законодавства призводить до скорочення набору учнів у класи.

Comments

0 comments

Про Андрій Петренко

Залишити відповідь

Ваша електронна адреса не буде опублікована.

twenty − nine =

Цей сайт використовує Akismet для зменшення спаму. Дізнайтеся, як обробляються ваші дані коментарів.

Ми виявили Ad Blocker!

Для коректної роботи порталу просимо вимкнути Ad Blocker.
На сторінках відсутня агресивна реклама.

How to disable? Refresh