У старості ми найбільше будемо шкодувати не про те, що мало подорожували

Про що ми пошкодуємо в старості

Найбільше шкодувати в старості ми будемо не про те, що мало подорожували.

Не про те, що мало приділяли уваги своєму духовному розвитку. І не про те, що погано виховували своїх дітей.

І не про те, що не присвятили себе мистецтву. Хоча, може, про це й пошкодуємо, звичайно — так від пишуть деякі психологи. Яким ще далеко до старості.

Я з багатьма дуже літніми людьми спілкувалася, які були цілком у своєму розумі. Найбільше вони жалкували про те, що дозволяли себе нахабно використовувати.

І терпіли образи, незаслужені й підлі. «Чому я не могла відповісти, коли мене начальник примушував працювати за трьох?», — казала одна пані.

А інша згадувала родичів, які приїздили в гості до кімнати, де вона тулилася з двома дітьми та чоловіком. І жили в гостях тижнями. А вона все прибирала, прала, готувала і пригощала, як годиться — хоча кім таке годиться? Хтось терпів жорстокість до кам’яниці-чоловіка.

Хтось – нахабні вимоги зовсім сторонніх людей. Не з малодушності або боягузтво — а просто, щоб нікого не образити, не зачепити.

Залишитися в очах споживачів доброю людиною. Ось про це поголовно всі шкодували. І вголос розмірковували, як би зараз, з висоти прожитих років, вони просто і спокійно відмовили. Гарячу воду давали раз на тиждень. І до жінки з трьома дітьми в цей день з’їжджалася з пранням вся рідня.

Ну, і купалися всі, звичайно. І у неї не залишалося час випрати і викупати дітей.

І в дев’яносто років вона з гіркотою і здивуванням про це згадувала — не про те, чому так робили родичі. А про те, чому вона не знайшла слів для відмови…

Їй було дуже прикро!

Ось про що ми точно будемо шкодувати про безцільно і бездарно витрачений час, про зусилля і жертви, про добровільне рабство.

Про непотрібному терпінні — яке ніхто не цінував. Так що терпіти зайве не треба. Тоді залишаться сили і час і для подорожей, і для дітей, і для онуків, і для мистецтва. І здоров’я залишиться. А гіркоти в душі не буде — треба просто вчитися говорити «ні».

І все.

Або просто ігнорувати нахабні прохання, присвятивши себе мистецтву, подорожей або відпочинку.

Comments

0 comments

Про Андрій Петренко

Залишити відповідь

Ваша електронна адреса не буде опублікована.

four × three =

Цей сайт використовує Akismet для зменшення спаму. Дізнайтеся, як обробляються ваші дані коментарів.

Ми виявили Ad Blocker!

Для коректної роботи порталу просимо вимкнути Ad Blocker.
На сторінках відсутня агресивна реклама.

How to disable? Refresh