Трансформація Shahed-136 з літако-снаряда на баражуючий боєприпас потребує потужного та стійкого до завад каналу зв’язку
Джерело: Defence Express
Окрім робіт над заміною та збільшення бойових частин у Shahed-136 у РФ йде робота з перетворення цього літако-снаряда на баражуючий боеприпас по типу “Ланцета”. Попри те, що обидва вироби є дронами-камікадзе, між ними існує суттєва різниця – Shahed запускається для ураження стаціонарних цілей і без можливості дорозвідки та донаведення на ціль. А баражуючий боеприпас призначений для ураження, в першу чергу, рухомих цілей, які може знайти самостійно, або бути донаведеним на них.
Головна відмінність між ними – зв’язок, бо баражуючому боєприпасу необхідно передавати відео та отримувати команди управління. І з огляду на отриману з власних джерел презентацією з російської “Алабуги”, де виробляються Shahed-136, для вирішення цієї задачі ворог активно співпрацює з китайськими компаніями.
Зокрема у презентації мова йде про спроби встановити у Shahed-136 російські модулі радіозв’язку, наприклад, продукцію від російських компаній “Аэроб”, Inwave та інших. Але зазначаютья суттєві недоліки кожної пропозиції: десь мала потужність, десь мала завадозахищеність, або надвисока ціна.
Натомість продукція китайських компаній таких нарікань не викликала, більше того, фахівці “Алабуги” вже провели випробування модулів зв’язку безпосередньо у Китаї. Зокрема мова йде про виріб TX900 від китайської компанії VCan Group Ltd (комерційний бренд iVcan). Зазначаєтеся, що під час тестів було через ретранслятор отримано відео у HD-якості на відстані 220 км із затримкою у 60 мс.
Цей модуль зв’язку працює на частотах 1428 – 1448 МГц або на 806 – 826 МГц та підтримує автоматичну зміну частоти залежно від завад, а також має можливість передачі зашифрованого сигналу стандарту AES128, максимальна швидкість передачі задекларована у 30 Мбіт/с. При потужності 10 Вт вага виробу складає лише 242,5 грами.
Окрім того, також тестувались вироби Xingkai XK-F403E, Shenzhen Safe Guard SFGTHF0505UF, але у презентації мова не йде про їх випробування та не підкреслено їх переваги, а вказані ціни на вироби вищі за TX900 від VCan.
На те що мова йде саме про створення баражуючого боєприпасу говорить ще одна деталь – намір встановити у Shahed-136 нову бойову частину вагою 50 кг від “НИИ Машиностроения им. Бахирева”. Вона має складну комбіновану осоклово-фугасно-запалювальну та бронебійну дію. І при вазі 25 кг має 4000 одиниць готових уражаючих елементів. Додавання абревіатури “ВНЖ” може бути пов’язано із використанням для їх виготовлення вольфрамового сплаву ВНЖ.
У презентації вона проходить з формулюванням “спецбампер для Сикера” та уточнення, що мова йде про ураження легкої бронетехніки. Використання термінології “бампер” пов’язано із тим, що в “Алабузі” через секретність введена примітивна словозміна, а виробництво Shahed-ів взагалі оформлювалось та проводилось за документацією, як виробництво “човнів”.
Зазначимо, що наразі невідомо про активне використання Shahed-ів з такими бойовими частинами та у режимі баражуючого боєприпасу. Цілком можливо, що мова йде саме про намір отримати на таку розробку кошти, що може бути ускладнено конкуренцією з “Концерн Калашникова”, якому належить Zala, що виробляє “Ланцети”.
