У мене є друг, який перетворює дарування подарунків в якийсь особливий ритуал, я у нього постійно вчуся цьому. Він йде по магазину, тут же бачить річ, яка обрадує його тітку, а ось та річ обрадує його синочка, а це потрібно подарувати сестрі, а це неодмінно тітці Олі, яка у насдесь миє підлогу. Він відразу бачить річ і бачить в ній людину, якій вона може принести радість. У нього настільки вихований зір, що це перетворилося в навик.
Коли ти навчишся радувати іншу людину, веселити, підтримувати її, раптом чомусь дивним чином приходить така радість, таке щастя, що не потрібно шукати психоаналітика, щоб вишукувати скелети в шафах або зомбі під ліжком. Все нормально. За великим рахунком, ти сам стаєш богоподібним. Бог – той, хто роздає, щедро дарує. Коли ти вчишся дарувати подарунки, ти якимось чином стаєш богоподібним, тобто блаженним, щасливим. Уявляєте? Це один із шляхів виховання подяки, один із шляхів, щоб повернути собі радість життя.
Архімандрит Сава (Мажуков)
