23–24 січня в катедрі Непорочного Зачаття у Філадельфії відбулися похоронні богослужіння вислуженого єпископа-помічника Філадельфійської архиєпархії владики Івана Бури, який упокоївся 17 січня у Вашингтоні.
Під час богослужінь, які очолив митрополит Борис Ґудзяк, співслужили єпископи Павло Хомницький (Стемфордська єпархія), Богдан Данило (єпархія Святого Йосафата в Пармі), Браян Байда (єпархія Торонто та Східної Канади), а також римо-католицький єпископ Грінсбурга (Пенсильванія) Ларрі Кулик і близько чотирьох десятків священників. Окрім духовенства Філадельфійської архиєпархії, до молитви долучилися священники Стемфордської і Пармської єпархій, представники Русинської Візантійської Католицької Церкви у США, римо-католики та православні.
Під час похорону були зачитані листи-співчуття, що їх надіслали Глава і Отець Української Греко-Католицької Церкви Святослав Шевчук та Державний секретар Ватикану Кардинал П’єтро Паролін, який від імені Святішого Отця Папи Франциска подякував Богові за роки священничого і єпископського служіння владики Бури, який помер на 52-му році священства та 17-му році єпископства.
Владика Богдан Данило під час Архиєрейського парастасу 23 січня назвав життя владики Івана ланкою у ланцюжку історії спасіння і порівняв його із Закхеєм, якого Церква згадує у цей час літургійного року. «Владика Іван не був найвищим за зростом членом нашого Синоду, але, як і Закхей, він протягом усього життя завжди шукав Бога. Хотів відчути Боже милосердя та Божу любов і потім цим даром поділитися з іншими», — наголосив єпарх Пармський, який змінив владику Івана на цій катедрі 2015 року. Він також зауважив, що остання його проповідь є у чудових глибоких текстах похоронних богослужінь традиції нашої Церкви.
Під час Парастасу митрополит Борис подякував о. Робертові Гітченсу, ректорові семінарії Святого Йосафата у Вашингтоні, де протягом останніх років мешкав владика Бура, за відданість і опіку, особливо в час, коли стан його здоров’я суттєво погіршився.
Отець Роберт поділився із присутніми кількома історіями, що ілюструють характер і стиль владики Бури, з яким він познайомився, вступивши до семінарії. «У його кабінеті, який тепер є моїм, моя мама розплакалася, бо він сказав, що я не завжди зможу бувати вдома на свята. Він навчав серйозності священничого покликання, наголошував, що йдеться про служіння людям, що треба служити, незважаючи на втому… Я буду за ним дуже сумувати. Найважливіше, чого він навчив мене під час нашого спілкування — бути смиренним і служити Божому люду», — розповів о. Роберт. Також він згадавши деталь, яка його вразила, — будучи важкохворим, не в змозі виконувати душпастирське служіння, владика Іван при вході до свого помешкання зберігав набір для відвідин недужих, на випадок, якщо доведеться терміново їхати.
У проповіді на похоронній Літургії 24 січня митрополит Борис звернув увагу на те, що Церква супроводжує владику Івана в останню путь у час, коли багато українців відчувають, що їх оточує смерть: «Смерть — щоденний болісний досвід наших людей, нашої Церкви, нашого народу. Світ говорить про смерть в Україні, а українці кажуть, що йдеться не лише про смерть, а про життя, про вічність».
«Від Хрещення, прийнявши дар вічності, живлячись Святими Тайнами, він [владика Іван] прийняв Христове запрошення цим даром ділитися — хрестити, причащати, розрішати, вінчати, допомогти людям розуміти смерть, розуміти, що вони покликані жити вічно», — сказав митрополит Борис. Від імені духовенства і вірних він подякував владиці за те, що той вповні віддався своєму служінню, за скромність і доброту.
У листі митрополит-емерит Стефан Сорока, який багато співпрацював із владикою Бурою як єпископом-помічником, також подякував йому за служіння і підтримку.
«Глибоко вдячний Господеві за те, що він дав мені можливість бути частиною життєвого шляху владики Івана, а також за його неоціненну допомогу та поради. Мабуть, найрадісніші часи для мене під час проживання в резиденції архиєпископа у Філадельфії були тоді, коли єпископ Іван Бура, єпископ Волтер Паска і я жили там разом. Радість, довіра та братерство були нашим даром один одному», — написав вислужений митрополит Сорока, який не зміг приїхати на похорон.
Єпарх Торонтський Браян Байда в короткому слові зосередився на мистецтві присутності. Він згадав, що владика Іван небагато говорив під час Синодів єпископів УГКЦ, але його мовчання часто було промовистим. «Ми сьогодні йому дякуємо за всі ті моменти, коли він був присутній заради нас. Це була можливість відчути присутність Пресвятої Тройці, Святого Духа, який промовляє до нас, коли ми визнаємо чи виділяємо присутність іншого».
Вислуженого єпископа-помічника Філадельфійської архиєпархії Української Католицької Церкви поховали на цвинтарі Андрія Первозванного в Баунд Бруку, штат Нью-Джерсі, який є посілістю Української Православної Церкви у США. «Через цей символ владика Іван буде свідчити до кінця історії про єдність у Христі, про те, що людський гріх, роздор, стіни, що є на цій землі, не сягають неба», — зазначив митрополит Борис Ґудзяк.
На потребі єдності в сучасному поляризованому світі також наголосив у короткому слові від імені римо-католицьких єпископів Ларрі Кулик: «Сьогодні, коли ми віддаємо нашого брата Господу, знаємо, що він бачить і розуміє повноту цієї єдності, представленої в єдності з Богом, Його Творцем, із Христом, який помер за нього, і зі Святим Духом, який дав йому подих життя».
Під час Чину погребіння до молитви приєднався митрополит Антоній Щерба, глава Української Православної Церкви у США. Він висловив співчуття духовенству та вірним Української Католицької Церкви у США і поділився кількома згадками про владику Івана, якого назвав небагатослівним, але таким, що умів бути близько до своїх вірних.
Парастас:
Заупокійна Архиєрейська Божественна Літургія з чином похорону:
Департамент інформації УГКЦза матеріалами служби комунікації Філадельфійської архиєпархії,фото: Галина Василиця
