Ця пісня починається – де Крим за горами, де сонечко сяє.
Співається за козака, в якого татари вкрали дівчину, долю його. І вона там сидить – там моя голубка із жалю вмирає… а я тут лишився круглим сиротою.
Тобто всі кругом і мати і батько – всі є а він круглим сиротою. Бо його длю – суджену забрали. І він йде визволяти. Але як її визволиш?
Попадається він в неволю і йому самому викоюють очі і кидають десь у степу. І козак сліпий повертаєтсья додому – ледве живий.
Але якось йому треба жити?
І козак навчається грати на бандурі та співає пісню про свою долю : “Взяв би я бандуру, тай заграв що знав. Через ту дівчину бандуристом став”.
Тобто через свою долю.
От яка глибина от тієї пісні. А не так як співають, що щей додають слова :”Маруся не чує, серце не дає – з іншими жартує.” Зовсім спотворено той зміст святої правди та святого почуття любові
