Я нещодавно прикупив зелений килимок. І майже завжди орієнтувався по ньому. Мій килимок — моя квартира.
Повертаюся в одинадцять вечора додому після роботи. Втомився так, що просто сил немає. Виходжу з ліфта. Кілька кроків до квартири — перед входом мій зелений килимок. Я вставляю ключ у замок, а він якось туго входить. Другою рукою надавлюю на ручку. Двері не замкнені. У мене починається паніка. Я забув закрити вхідні двері вранці!
Вриваюся в квартиру, а там…
…якась гола дівчина, розташувавшись на дивані, фарбує нігті на ногах. Розумію, що потрапив не в свою квартиру. У мене пакет падає з рук. Апельсини покотилися по підлозі, палиця ковбаси впала на тапочок, ну і яйця розбилися.
Дівчина завмерла. У мене до горла підступив клубок — слова вимовити не зміг. Розумію, що потрапив не в свою квартиру. Повільно виходжу назад у під’їзд. Виявилося, що поверхом вище проїхав.
Через 10 хвилин повернувся вибачатися. Треба ж було пояснити, що випадково до неї зайшов, та й сусідка як-ніяк.
