Пару днів назад безлико прослизнула новина про те, що Порошенко нагородив комбата з позивним Майк орденом Богдана Хмельницького першого ступеня. Новина не викликавши ажіотаж покрутилася по ресурсам, викликала якусь кількість лаконічних коментів типу «Герой» або «Слава Україні» і затихла. Ну вручив кому то Порох орден і вручив …
Люди, та ви зажрались? Як так взагалі? У нас в Україні трапився унікальний прецедент! Офіцер, причому не генерал, а звичайний офіцер стає повним лицарем ордена Богдана Хмельницького! Вперше за всю історію України!
Я перерахую лише ті бойові операції, що мені відомі. Лаконічно, без подробиць і пафосу. Прорив з оточення під Дякове. Звільнення Красного Лиману. Бої за Савур-Могилу (саме БТГ Майка пішло до Саур-Могилі, залишивши прикривати свою спину комбату з позивним Браво). Деблокади Дебальцеве.
І купа подвигів в ДАП.
Так на передовій напевно вже не залишилося місця, де б не кришив Сепар Майк зі своїм «летючим» батальйоном!
Їхати вивозити поранених з ДАП? Майк. Немає броні щоб їх вивезти – Майк з підрозділом стрибає в звичайні авто і вивозить поранених на зрешечених авто (при цьому деякі добровольчі батальйони просто відмовилися лізти тоді в це пекло).
Вкотре зачищати термінали від Сепар? Майк. Метеовишка знову перейшла до Сепар? Знову Майк. Там танки, а у Майка тільки кілька вже серйозно повоювати БТРів? Та біс візьми, це не привід щоб не повернути метеовишку змусивши танки Сепар трохи погоріти поруч з ним.
Хлопці, я не знаю, куди взагалі дивиться Стець, ГШ і влада, але це неувага просто вражає. Пару днів назад в Україні з’явився символ. Герой. Легенда.
А ми цей момент пропустили. Пропустили в момент війни, коли країна повинна знати своїх героїв. Комбат 1-го батальйону 79-ї аеромобільної бригади, тієї самої, яка замість девізу «Ніхто крім нас» вже давно змирилася з девізом «Еб @ ть, знову ми». Комбат з позивним – Майк.
Serg Marco
