Хочемо молитися і дякувати Богові за того великого святого, який, як у себе вдома, є в кожній українській оселі, де перебуває його ікона. Такими словами владика Богдан Дзюрах 6 грудня, у день Святого Миколая за григоріанським календарем, розпочав проповідь до вірних громади УГКЦ у м. Падерборн під час Архиєрейської Літургії.
«Бог усю свою вічність є любов’ю. І святі є такими шанованими, бо відобразили у своєму житті любов Божу — Його доброту та милосердя. А святий Миколай є тим, хто найбільше відобразив ту Божу любов. Його свято вчить нас постави милосердної любові. А вона починається з уважності — звернути увагу на потребуючу людину. Для цього треба мати не просто розплющені очі, а й відкрите серце», — сказав архиєрей, відзначаючи чесноту великого святого доброчинця.
На прикладі притчі про милосердного самарянина проповідник показав силу діяльної любові. «Але любов не є почуттям чи емоцією. Вона уміє нести тягарі свого ближнього, як милосердний самарянин, який похилився, взяв на себе людину й заопікувався нею. Любов вимагає конкретних діл. Вони можуть бути звичайними щоденними ділами любові», — зазначив єпископ.
Владика Богдан також наголосив на любові, що будує і зцілює, прикладом якої є материнська. «Любов огортає собою всіх людей, навіть тих, хто робить нам кривду, — така любов справді є Божою, — сказав проповідник і, беручи до уваги слова Ісуса про любов до ворогів, сказав: — Вона перемінює грішника, не руйнуючи і не нищачи його, але перемінюючи серце, торкаючись душі».
Далі єпископ закликав до вдячності тим людям, які творять нам добро, виявляють Божу любов конкретними щоденними ділами, а відтак є тими, ким послуговується святий Миколай.
«І ми сьогодні дякуємо Богові за тих добрих людей тут, у Німеччині, які є слугами і помічниками святого Миколая, які відкрили свої очі на нашу біду, які відкрили не тільки свої кордони, а й серця та оселі — прийняли нас до своїх родин, взяли на себе наше горе і несуть його разом із нами. Навіть те, що сьогодні в цій церкві прохолодно, — це також вияв їхньої любові та солідарності з нами — ми будемо з українцями терпіти, але не дозволимо, щоби зло тріумфувало — мусить перемогти добро. Ми сьогодні дякуємо Богові за тих людей», — мовив архиєрей.
«Також і ми маємо бути помічниками святого Миколая, знаряддями Божої любові, передусім для нашого стражденного народу в Україні. Зігріймо їх усіх нашою молитвою, любов’ю, ділами милосердя», — звернувся до присутніх у храмі владика Богдан.
Потім єпископ пригадав дітей із Луганщини, з якими познайомився ще на початку першого вторгнення російських військ в Україну у 2014 році. Вони також писали листи до святого Миколая, бажаючи подарунків для себе, а за кілька років, подорослішавши, звернули увагу на одну самотню бабусю в їхньому селі й вирішили обдарувати її радістю, зібравши дарунки для неї: «Вони збагнули, що означає святкувати Миколая — це не тільки приймати подарунки і дякувати за них, але й самим ставати його помічниками», — поділився радісним свідченням владика Богдан.
На закінчення проповіді єпископ зачитав листа семирічної дівчинки Насті з Херсону, яка зараз перебуває в Тернополі й хоче повернутися після перемоги до рідного дому.
Департамент інформації УГКЦ за матеріалами пресслужби Апостольського екзархату в Німеччині та країнах Скандинавії
