Фактичний стан цих “літаючих радіолокаторів” є окремим питанням, але вони вкрай необхідні для зміцнення нашої авіації
Джерело: Defence Express
ВМС США ведуть процес поступової відміни від своїх літаків радіолокаційного дозору типу E-2C Hawkeye, із заміною на новітні літаки типу E-2D.
Наприклад, 123-тя ескадрилья командування та управління (VAW) із власною назвою Screwtops, котра входить до складу авіагрупи атомного авіаносця USS Dwight D. Eisenhower (CVN-69) два із чотирьох наявних E-2C Hawkeye списала та відправила для консервації на авіабазі “Девіс-Монтан”, інші два – переведені в навчальні для підготовки екіпажів на новітні E-2D, про що пише в своїй публікації портал Scramble.nl.
E-2C Hawkeye, ілюстративне фото від US Navy
В тексті цієї публікації уточнюється, що перехід ескадрильї Screwtops на нові літаки AWACS типу E-2D має відбутись в середині 2025 року, з чого можна буде зробити висновок про те, що до наступного літа в американців мають з’явитись на зберігання ще +2 “літаючих радіолокаторів” типу E-2C Hawkeye.
Від Defense Express в даному випадку вважаємо за потрібне поставити такі акценти. Для початку тут увагу привертає сам факт того, що американці ставлять на консервацію свої AWACS, бо це в свою чергу означає теоретичну можливість для підсилення нашої авіації літаками такого класу.
Безумовно, на цьому тлі виникає питання про фактичний технічний стан тих літаків типу E-2C Hawkeye, які ВМС США ставить на консервацію на авіабазі “Девіс-Монтан”, тобто чи можна буде далі використовувати ці AWACS за прямим призначенням.
E-2C Hawkeye, ілюстративне фото від US Navy
Ну й окрім того, слід окреслити базові відмінності між варіантами E-2C та E-2 E-2D – у першого відсутня опція дозаправки в повітрі, тривалість патрулювання складає 3-4 години, другий варіант відрізняється новішою електронікою, можливістю дозаправки у повітрі та здатністю вести патрулювання до 6-8 годин.
Ще окремий специфічний нюанс полягає в тому, що зазвичай ескадрильї AWACS в складі палубної авіації ВМС США комплектуються 4-5 літаками E-2 із розрахунку на те, що це має забезпечити постійну можливість для патрулювання хоча би одного “літаючого радіолокатора” цього типу.
Однак якби там не було із можливими нюансами по технічному стану та експлуатації літаків типу E-2C Hawkeye, які наразі ставить на зберігання ВМС США, хоча би саму теоретичну можливість підсилення цими літаками нашої авіації розглянути варто.
Навряд чи тих двох літаків радіолокаційного дозору типу Saab 340 AEW&C, які має передати Швеція для ЗСУ, навряд чи буде достатньо для нашої протиповітряної оборони. Якщо говорити про можливість отримати нові, то тут ілюстративним є приклад Японії як важливого союзника США, який наочно показує, скільки коштує один літак AWACS типу E-2 Hawkeye, і як довго чекати на поставку.
