Владислава офіційно вважали зниклим безвісти, однак реальність виявилася іншою: боєць 41 день залишався в заваленому підвалі під Авдіївкою, у повному оточенні, без води та їжі, в мороз і під постійними атаками.
Владислав розповідає, що навіть не всі вірили, що він ще живий:
“Чесно сказати, і не вірили, що я там ще є, живий”, – каже Владислав.
Рідним надійшло повідомлення, що він зник безвісти. Та попри це він ще три тижні продовжував вести бій під землею, утримуючи позицію та завдаючи втрат противнику.
Про умови, в яких довелося виживати, Влад говорить прямо:
“Останні два тижні нічого не їв. Ось це снігу натопив – вода, і все. Не було нічого вже”, – розповідає Владислав.
Як позицію оточили і чому Влад залишився в підвалі
За словами військового, у грудні 2023 року позицію, де перебував Влад, взяли в оточення. Із чотирьох бійців живими лишилися двоє — він та побратим Ігор. Ігор отримав поранення й уже не міг стріляти, тож оборона фактично лягла на Влада.
Далі події розгорталися так:
- російські військові зайняли позиції нагорі та неодноразово намагалися прорватися в підвал;
- застосовували гранати, РПГ та дрони;
- пропонували здатися, але Влад і Ігор відмовилися;
- після невдалих спроб штурму засипали підвал уламками, розраховуючи поховати захисників живцем.
Один із найнапруженіших епізодів Владислав згадує так:
“Три доби я взагалі простояв у дверях, поки вони не засипали (підвал). Вони і вночі пробували пролізти, і вдень”, – розповідає Владислав.
Прорив Ігоря і порятунок 23 січня
Коли через два тижні закінчилася їжа, Ігор вирішив пробиватися до своїх. Владислав залишився — він пояснює це тим, що розумів: у разі виходу шансів вижити не буде, бо росіяни його не відпустять живим.
Ігореві вдалося дістатися українських позицій і повідомити, що в підвалі тримається один боєць. Після цього 23 січня сталося те, що Влад називає дивом: побратими знайшли й визволили його.
Вдома на Вінниччині чекали рідні
На Вінниччині Влада чекали доньки та мама. Рідним уже повідомили, що син зник безвісти — тож дзвінок став потрясінням і радістю одночасно.
“Вона почула мій голос і зрозуміла, що це я. Зраділа, там сльози, ну емоції”, – говорить Влад.
Ця історія знову нагадує: сила духу здатна перемагати там, де, здається, шансів немає. Справжні Герої.
