29 жовтня у Катедральному соборі Пресвятої Трійці м. Дрогобич владика Ярослав, єпископ Самбірсько-Дрогобицький, відслужив Божественну Літургію.
Під час проповіді владика Ярослав пояснив вірним значення притчі про Сіяча. “Зерно, яке сіяч сіє на своєму полі, – це Слово Боже. Зі Священного Писання знаємо, що Бог Своїм Словом сотворив світ, Словом Він підтримує його, а, врешті, наприкінці часів Словом Він судитиме його”.
Слово Боже записане в Біблії. Хоч і висловлене людськими словами, воно є натхнене Святим Духом, який наділяє його великою силою. Святий апостол Павло говорить: “Все Писання – натхненне Богом і корисне, щоб навчати, докоряти, направляти, виховувати у справедливості, щоб Божий чоловік був досконалий, до всякого доброго діла готовий” (2 Тим. 3, 16–17).
У притчі про Сіяча Бог порівнює Своє Слово із зерном, що його сіють у землю. Його можуть потоптати люди, видзьобати птиці, заглушити тернина. “Цей образ відкриває смирення Бога, який з любові до людини у воплоченні стає вразливим аж до смерті і то хресної”, – зазначив проповідник. Христос, предвічне Слово Отця, уподібнює Себе до малого зерняти, яке сіється в ріллю наших сердець, а на Хресті вмирає щоб принести плід спасіння кожному віруючому в Нього.
Боже Слово уподібнюється до потоптаного зерна тоді, коли людина зневажає Божі дари, коли нищить в собі Божий образ. “Якщо не навчимося приймати Слово Боже – будемо завжди поверхові, а наша віра не буде переконливим свідченням для інших”, – додав єпископ.
Духовно зростаючи, учень Ісуса впроваджує щоразу глибше в своє серце Боже Слово. Він уникає загрози стати плитким кам’янистим ґрунтом. Тоді під час випробувань він може встояти. Однак це не єдина загроза. Господь перестерігає перед терниною – це «клопоти, багатства і життєві розкоші» (Лк 8, 14) – що поглинають наше життя.
Духовний плід приносить той, хто чує, тобто вслухається в Боже Слово. Таких Ісус порівнює до доброї землі і називає щасливими.
