Владика Гліб (Лончина) про Блаженнішого Любомира: «Він був Людиною молитви»

В Українській Греко-Католицькій Церкві вшановують першу річницю відходу у вічність світлої пам’яті Блаженнішого Любомира.

Серце Блаженнішого Любомира перестало битися 31 травня 2017 року о 18:30.

Вшанування розпочалося з Архиєрейської Божественної Літургії, яку очолив Отець і Глава УГКЦ Блаженніший Святослав у співслужінні з єпископами і духовенством УГКЦ.

Після Літургії відбулася Панахида у крипті Патріаршого собору, де спочивають тлінні останки Блаженнішого Любомира.

На поминальну Літургію прибули владика Гліб (Лончина), Єпарх єпархії Пресвятої родини з осідком у Лондоні, Апостольський візитатор для українців греко-католиків Ірландії; владика Степан (Меньок), Екзарх Донецький; владика Василь (Тучапець), Екзарх Харківський; владика Михайло (Бубній), Екзарх Одеський; владика Теодор (Мартинюк), Єпископ-помічник Тернопільсько-Зборівської архиєпархії; владика Йосиф (Мілян), Єпископ-помічник Київської архиєпархії. На молитву також прибули численні священики та вірні.

У проповіді до вірних владика Гліб (Лончина), який свого часу перебував в одному монастирі із Блаженнішим Любомиром, відзначив, що перша річниця смерті Блаженнішого Любомира припадає на тиждень між П’ятдесятницею і Неділею всіх святих… «Покійний Блаженніший є для нас прикладом обожествлення, яке Ісус обіцяв для своїх людей. Як виглядає обожествлення? Обожествлення – це насамперед вдячність. Це вдячність за все, що Бог робить, за все, що Бог дає. Бо все в житті є даром Господа Бога», – сказав єпископ.

Він розповів, що коли хтось відвідував Блаженнішого Любомира, коли щось йому оповідалося чи дарувалося, він завжди казав: «Ласка Божа». «Ласка Божа – це благодать Божа, це дар Божий. Це незаслужений з людської сторони дар, який ми отримуємо від Бога. Блаженніший Любомир завжди дивився на життя з вдячністю. Він був вдячний за кожну найдрібнішу річ», – пригадує владика Гліб.

Обожествлення, на його думку, – це також уважливість. «Покійний Блаженніший, – відзначив проповідник, – був дуже уважний до кожної людини. Він умів говорити з Папою Римським, з кардиналами і з простими робітниками. Кожна людина була для нього братом і сестрою у Христі. Тому він кожну людину поважав».

«Коли ми були разом у монастирі, – розповів єпископ, – він нас завжди питав, що ми думаємо на ту чи іншу тему. Він ніколи не діяв авторитарно, мовляв, ви маєте послухати, тому що я так кажу. Так ніколи не було. Блаженніший мав дуже велику уважливість до кожного члена спільноти».

В кінці обожествлення – це молитва. «Світлої пам’яті Блаженніший Любомир був людиною молитви. А особливо він з великою любов’ю і уважністю служив Божественну Літургію. Ніколи не поспішав. І брав участь у всіх Богослужбах у монастирі. Ніколи так не було, аби він сказав: служіть Шостий час чи Дев’ятий, а я собі буду щось інше робити. Ні. Він завжди був з нами. Завжди з нами молився на кожній Літургії. Не був лише хіба тоді, коли хворів. Часом вечорами я приходив до каплиці. У каплиці темно, лише світиться одне світло біля його місця. Він там сидить, молиться, читає, роздумує. Блаженніший Любомир був людиною молитви. Тому ми сьогодні дякуємо Богові за дар життя і за вічне життя Блаженнішого Любомира», – поділився спогадами владика Гліб.

Одна з його улюблених фраз – «Бути Людиною». Як він це розумів? «Не в значенні, – пояснив єпископ, – що людина є в центрі уваги, а в значенні бути Людиною – бути Людиною у Бозі. Бути обожествленим. Бути Людиною означало бути вдячним. Бути Людиною означало бути уважливим. Бути Людиною означало бути святим».

Comments

0 comments

Про Андрій Петренко

Залишити відповідь

Ваша електронна адреса не буде опублікована.

fifteen − 11 =

Цей сайт використовує Akismet для зменшення спаму. Дізнайтеся, як обробляються ваші дані коментарів.

Ми виявили Ad Blocker!

Для коректної роботи порталу просимо вимкнути Ad Blocker.
На сторінках відсутня агресивна реклама.

How to disable? Refresh