Молоді, щасливі, але вже доволі зрілі для свого віку: він мріє займатися сільським господарством, а вона народити йому донечку. Однак поки вони обоє на фронті.
Ще рік тому кожен жив своїм життям, хоча і з однією метою – захищати рідну землю. А одного прекрасного дня поїхали здавати кров. Для військовослужбовців це звична річ. І хоч служать в одній бригаді – 92 омбр імені кошового отамана Івана Сірка – познайомились саме під час здачі донорської крові. Після нетривалого спілкування розійшлись, як-то кажуть, по робочих місцях, а через деякий час він знайшов її номер телефону і подзвонив. Вона була приємно вражена і зізнається, що тоді хлопець їй сподобався, але робити перший крок не наважилась.
Катерина та Віталій вже рік разом. Дівчина – медик. У 2014 –му потрапила під чергову хвилю мобілізації, втім на передову не відправили. Працювала у шпиталі. Згадує: «Хоч бойові дії і не бачила, та відчула їх наслідки, коли до медзакладу привозили поранених, а я була єдиною медсестрою. Складно повірити, але самі бійці додавали мені сил, коли у перший же день після реанімації питали: «Коли мене випишуть, мені потрібно до пацанів на передову». Потім народження сина, а у 2018-му контракт із ЗСУ».
Віталій теж не з тих, хто боїться. Через три дні після свого 18-ліття, він став контрактником. Його друзі на той момент вже служили, тому хлопець вважав своїм обов’язком йти захищати країну. Та парубок і подумати не міг, що саме у війську зустріне другу половинку. Катерина вже мріє про весільну сукню. А також про те, щоб українці знаходили свої половинки не на війні, а в мирній та щасливій державі.
Доречі сьогодні у пари річниця освідчення. Тож сподіваємось їхнє кохання принесе красиві і здорові паростки на радість їм та всій країні.
