“Загальний вагон забацаного поїзда” (с) з Дніпра у Запоріжжі.
Сидимо я, жінка і дві тітки. Розмова триває другий рік, йде дев’ять п’яте коло пекла:
Тітка 1: При Януковичі краще було!
Тітка 2: Так, ось у мене син в Маскве, він розповідає що Рассея хоче дружити, і що це наші все перекручують!
Жінка: А як же, Росія фінансує сепаратистів…
Я: (мовчу, уважно читаю)
Тітка 1: Та що ви розумієте! Ось в газеті “Вісті” пишуть!..
Тітка 2: Ось у мене син в Маскві, так він каже що за рассейскому телебаченню правду кажуть не те що у нас!
Жінка: Побійтеся Бога, наша економіка впала ще при Януковичі, і ми жили на російські кредити.
Я: (мовчу, мовчу, намагаюся мовчати)
Тітка 1: Так? А зараз зате американських кредитів набралися, скоро скрізь тут американці будуть.
Тітка 2: Так, я розумію. Ну віджали Крим, і не потрібно було до них лізти, вони ж спеціально щоб американці не прийшли. Ось у мене син в Маскве…
Я: (беру телефон, роблю вигляд що дзвоню) Ну що, отримали запис?.. Розшифровуйте, там 110-а без сумнівів… П’яте і шосте місце, 10 вагон… Так, до речі, у тій що на п’ятому син у Москві, пробийте… Ви там передайте Володимирові Леонідовичу що черговий по вагону, замість того, щоб ділом займатися, всю дорогу ходити палити, де ви їх тільки набираєте?.. Все, фото висилаю, Слава Україні!
Останні півгодини одна тітка мовчала, а у другої виявилися термінові справи в тамбурі. А жінка на рідкість приємна, чудово поспілкувалися без всякої політики. І син у неї, звичайно, не в маскве а в ЗСУ.
Денис Астаф’єв
