У серпні 2024 року Віктор Горкун мобілізувався до лав Державної прикордонної служби України. Після проходження підготовки вибув на сумський напрямок, брав участь у курській операції. Загалом у зоні бойових дій прикордонник перебував близько восьми місяців.
Про один із тих «гарячих» днів старший солдат «Сокаль» розповідає з гіркою усмішкою на вустах: «Разом із моїм побратимом на псевдо «Том» змінилися з чергування, покурили… Я зайшов до бліндажа, а він залишився надворі. Минуло може зо дві хвилини — почув вибухи: орки атакували нас скидами. Дві “ефки” прилетіли. Крики… «Тома» посікло. А я цілий. Неушкоджений. Думаю, що це сам Бог врятував мене від поранення, а може, й від смерті. Саме тоді я відчув ціну часу: з одного боку, дві хвилини — це мить, а з іншого — вічність».
«Тома» евакуювали і зв’язок між побратимами обірвався. Згодом і сам «Сокаль» зазнав тяжкої травми. На реабілітацію Віктор прибув до одного з відомчих медичних закладів Держприкордонслужби, у якому доля знову звела його з «Томом»! Після майже року тиші й невідомості побратими нарешті побачилися.
Але не тільки зустріч з бойовим товаришем потішила «Сокаля». Свого часу він захоплювався різьбленням по дереву. Тому, коли вперше почув про арттерапію, не вагався: «Я розповів Тетяні Мялковській про своє творче минуле, вона привезла мені різці та пластикові форми, і я почав робити естампи. Це такі трафаретні зображення. Спочатку малюю ескіз олівцем. Потім вирізаю штамп. Намащую фарбою — і роблю відтиски.. Робота мене надзвичайно захоплює, відволікає від поганих думок. А ще це корисна справа. Щойно закінчив партію іконок, яка незабаром поїде на виставку до Америки. І мені радісно, що після експозиції мої роботи подарують благодійникам, які збирають кошти на реабілітацію українських військових і дітей зі сходу та півдня країни».
Наразі Віктор Горкун продовжує процес відновлення у санаторії ДПСУ. Його історія — це приклад стійкості, побратимства, і яскрава ілюстрація взаємодії Державної прикордонної служби України з громадськими організаціями та суспільством.
