Під час нашого контрнаступу одна подружня пара в Ізюмі у нас запитала Романа Кожушка – військовослужбовця : “А чому ваші автівки та техніка позначені хрестами?”
Будучи в доброму гуморі я відповів: “Тому що ми – хрестоносці. І це наш хрестовий похід”.
вичайно, це був жарт. І наш похід не мав жодного відношення до релігії християнства. Але він був для нас, українців, чимось великим і особливим.
Ми виступили проти клятих московитів, що увірвалися з кількох напрямків на територію нашої держави і несли з собою перспективу рабського життя в окупації нашим сім’ям і всім українцям. Нам з побратимами та всім іншим воїнам нічого не залишалося як приєднатися до українського війська та виступити проти цих нелюдів.
Наші пращури завжди так робили коли з’являлася загроза окупації та поневолення українського народу тими чи іншими ворогами.
Тому, коли настав час, ми пішли в похід на московську орду, яка посміла ступити на нашу багатостраждальну українську землю.
Для багатьох з нас похід на московитів був чи не найбільшим викликом у житті. Очищення української землі від московської погані – це НАША МІСІЯ. І ми повинні успішно її завершити попри непомітне для багатьох українців намагання московитів, їхньої агентури, внутрішніх ворогів України та таких персонажів, як ілон маск, зупинити цей процес і підсунути нам ганебне та, по суті, програшне для нас перемир’я (з втратою своїх територій) замість істинної перемоги на полі бою.
Тільки після цього ми зможемо стверджувати, що зробили все, що могли для збереження української нації та майбутнього наших нащадків…
