Відновився шквал дзвінків від охочих виїхати з самогонних республік у благополучні області України.
– Ви координатор по разселенню біженців? Ми знайшли номер телефону в інеті.
Пояснюю, що це влітку працював коли зі Слов’янська люди бігли, допомагав як міг, а тепер повернувся до своєї роботи, та й нікуди вас селити як розумію. Область не гумова і т. д.
На тому кінці дроту мене мабуть не хочуть чути і продовжують говорити:
– Мене б влаштувала навіть кімната в сімейному гуртожитку Харкова, я одна. Я то з Донецька виїжджати не хочу, але цей Яценюк сказав шо пенсії не буде давати тим, хто не отримає тимчасову реєстрацію на Україні. А якщо мені печатку в паспорті поставлять, то свої за цю справу додому не пропустять на посту або відправлять окопи рити або воювати, а я інвалід до того ж …
Намагаюся пояснити, що перед тим як відокремлюватися, потрібно було надрукувати грошей побільше, щоб усім вистачило. Донецький рубль приміром або луганський гріш або Єнакіївський франк …
Жінка на секунду замовкла, а потім видала:
– Самі потихеньку розберемося, не помремо без “Хохляндії”! Ну так ви допоможете мені з житлом у Харкові чи ні?
Дописувач:
