Можливо треба було бути як всі, А ми хотіли жити краще завжди Так нудно плисти по течії з ними.
Можливо, ми наробили помилок І як завжди на граблі був перший крок.
Логічно – ми ж тільки вчились ходити.
А пам ” ятаєш, як ми тягнули кравчучки, І в міліонах “получка”, і безліч бізнес-ідей.
А пам ” ятаєш, як “шмотки” з Польші возили І всі в “мальвінах” ходили, країна стильних людей.
Як швидко ті 90-ті пройшли, І жили ми то з Кучмою, то без Кучми. Щороку кудись разом всі вступали. На вибори водили нас кожен рік, А вибір був лише із двох чоловік. І ми тоді Майдан всі розібрали.
А пам ” ятаєш, “наколоті апельсини” І вісім “штук” на дитину, Майдан порядних людей. А пам ” ятаєш, “ці руки зовсім не крали”, Але і не будували країну чесних людей.
Тепер я озираюсь на ті часи і знаю ціну світлої полоси, Не варто, шукати винних крім себе. Не важливо, хто при владі, старі чи нові, Важливий порядок в твоїй голові. Країну ніхто не зробить, крім тебе.
А пам ” ятаєш, Донецьк на “Євро 2012″, У Ялті море плюс двадцять, край українських людей. А пам ” ятаєш, коли Кличко був боксером, Олег Сенцов – режисером, країна гідних людей.
Я не забуду, вогонь у центрі столиці І мужні навколо лиця – країна добрих людей. Я пам пам пам’ятаю, хто за країну загинув, Шевронів своїх не скинувши. Країна мужніх людей. Країна справжніх людей.
