Віденські ковбасні кіоски стали об’єктами Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО

Жива віденська традиція тепер офіційно визнана нематеріальною культурною спадщиною ЮНЕСКО

“Schoafen Rene” та інші власники ковбасних кіосків у захваті: віденський заклад тепер також є об’єктом нематеріальної культурної спадщини ЮНЕСКО. Крім окремого кіоску, ЮНЕСКО назвала причиною почесного звання пропозицію, атмосферу і лінгвістичний словник, що склався навколо закусочних. Таким чином, такі терміни, як “Haaße” (буренвурст), “Eitrige” (кезекрайнер), “Krokodü” (маринований або делікатесний корнішон) і “Oaschpfeiferl” (гострий пепероні), “Sechzehnerblech” (банкове пиво Ottakringer), також офіційно занесені до списку спадщини.

“Таким чином, цей унікальний заклад поповнив ряди віденських кав’ярень і хойрігерів і підкреслив значення ковбасних кіосків як місць зустрічей, кулінарного розмаїття і віденського способу життя”, – йдеться у прес-релізі міста в середу. “Віденський кіоск – це не тільки місце кулінарної насолоди, а й живий символ віденського способу життя. Його номінація як нематеріальної культурної спадщини свідчить про традиції, гостинність і різноманітність нашого міста”, – прокоментував захоплений бургомістр Міхаель Людвіг (SPÖ).

Історія віденських сосисочних крамниць сягає корінням монархічної епохи, коли пересувні крамниці пропонували ветеранам джерело доходу. З 1969 року, коли було дозволено стаціонарні точки, цей заклад продовжував розвиватися і формувати повсякденне життя міста. Перекусити в Bitzinger біля Альбертини після відвідин Державної опери – така ж частина життя, як і швидкий перекус для змінних працівників. Ковбасні кіоски – це також місця, де зникають соціальні бар’єри.

Сосисочні кіоски також стали частиною віденської культури. У літературі вони зустрічаються в романах Фрідріха Торберга “Tante Jolesch” і Х.К. Артманна “Im Schatten der Burenwurscht”, а в книзі Елізабет Т. Шпіра “Alltagsgeschichten” вони удостоїлися легендарної честі. До речі, найстаріший зі збережених кіосків – “Würstelstand Leo” на Деблінгер Гюртель, який, за даними міста, відкрився 1928 року.

Попри нематеріальну світову культурну спадщину, зрозуміло одне: кожен, хто замовляє в ковбасному кіоску “Eitrige mit an Gschissenen, an Bugl und an Blech”, виставляє себе туристом, який надто багато гуглив заздалегідь.

За матеріалами: https://www.oe24.at/