Відбудеться перепоховання тлінних останків Владики Івана Маргітича

4 лютого 2017 р., в с. Боржавському (Виноградівський р-н., Закарпатська обл.), відбудеться перепоховання тлінних останків «Народного Єпископа» Івана Маргітича, в якому візьмуть участь: Єпарх Мукачівський Кир Мілан (Шашік) та Глава УГКЦ Блаженніший Святослав (Шевчук), як також інші єпископи та духовенство.

  • Владика І. Маргітич, ? як його назвав Блаженніший Святослав, ? є «символом єдності Мукачівської греко-католицької єпархії та Української греко-католицьої Церкви», саме тому згадана подія об’єднує духовенство і вірних двох українських греко-католицьких церков свого права.
  • Відвідавши могилу Вл. І. Маргітича у 2013 р., Блаженніший Святослав підкреслив, що український народ є неподільним і якраз Церква є запорукою його єдності. «Нехай світла пам’ять про Владику Івана надихає вас на думки, як втілити в життя те, що він нам заповідав», ? сказав Блаженніший Святослав.
  • Варто теж згадати, що у 2013 р. відбулося вшанування пам’яті Владики І. Маргітича з нагоди 10-ої річниці його відходу до вічності. В цей день була відслужена Архієрейська Божественна Літургія у храмі с. Боржавське, де похований Владика.
  • Цього року, 4 лютого (субота), в цьому ж храмі буде відслужена Архієрейська Божественна Літургія (поч. 11.00), з приводу перепоховання тлінних останків Вл. І. Маргітича.
  • Після Літургії будуть відслужені заупокійні богослужіння. Опісля відбудеться перепоховання.

Біографічна довідка:

Владика Іван Маргітич народився 4 лютого 1921 р. в с. Боржавське, Виноградівського району, Закарпатської області, в багатодітній родині селянина-середняка. П’ять років народної школи закінчив у рідному селі, тут же вступив у молодіжну організацію «Пласт», членство в якій продовжив у горожанській школі м. Севлюш (Виноградів) та Хустській гімназії.

Навчаючись в Хусті, проживав у гуртожитку гімназії, яким опікувався професор релігії о. Дмитро Попович, а вихователем був о. Севастіян-Степан Сабол ЧСВВ, відомий український поет «Зореслав». Це навчання співпало із становленням Карпатоукраїнської держави на чолі з отцем Августином Волошином. Ударом для юнака стала окупація Карпатської України угорськими військами і смерть товаришів, які полягли на Красному полі під Хустом.

Він продовжив навчання в Хустській гімназії, але вступив в нелегальну організацію юнацтва ОУН, осередок якої очолювали Михайло Орос і Василь Маркусь. Це була перша зустріч з Україною, сумлінно опрацьовував книги з її історії, авторами яких були Михайло Грушевський та Іван Крип’якевич. Після закінчення Хустської гімназії Іван Маргітич поступив до Ужгородської духовної семінарії. Його рекомендував професор греко-католик, о. Дмитро Попович.

Та його навчання в семінарії було перервано в 1942 році. За належність до юнацтва ОУН, 20 липня 1942 р. під час літніх канікул, він був заарештований і відправлений в Мукачево в палац Ковнер, де угорським військовим трибуналом був засуджений на один рік тюремного ув’язнення. У вироку трибуналу було записано, що всі підсудні поставили перед собою мету: відокремити Закарпаття від Угорщини і приєднати його до самостійної Української держави.

Він та інші греко-католицькі священики, які мали невеликий строк покарання, на прохання єпископа греко-католицької Мукачівської єпархії був звільнений і продовжив навчання в духовній семінарії. Закінчив її у 1946 р. і тоді ж був висвячений та направлений священиком у Виноградів, а через два місяці – у Рахів, де працював до лютого 1949 р.

У 1949 р. розпочався планомірний наступ радянської влади на греко-католицьку церкву і майже одночасно було заарештовано усіх міських священиків, які відмовилися підписати заяви про перехід у православну віру. Івану Маргітичу поставили вимогу здати ключі від церкви і відмовитися від своєї віри. Він не погодився, тому мав протягом трьох днів покинути Рахів, що і зробив.

У рідному селі став переховуватися, а з грудня 1949 р. до березня 1951 р. перебував на нелегальному становищі на території Виноградівщини та Іршавщини. 4 березня 1951 р. Іван Маргітич був арештований. Тривалий час велися допити і справу передано в обласний суд, який 22 серпня 1951 р. розглянув її і засудив Маргітича на 25 років таборів, з поразкою в правах на п’ять років та конфіскацією майна.

Чотири роки відбув у виправно-трудових таборах ГУЛАГу під Омськом в Сибіру в умовах виснажливої праці. Після смерті Сталіна 6 вересня 1955 р. Іван Маргітич опинився на волі, знесилений і хворий. Але на роботу ніде його не приймали, а органи безпеки встановили за ним нагляд. Єдиним місцем, де його прийняли на роботу, був колгосп у рідному селі. Тут він підпільно проводив релігійні обряди.

10 вересня 1987 р. Іван Маргітич був висвячений на єпископа Мукачівської греко-католицької єпархії. У січні 1991 р. Папа Іван Павло ІІ іменував єпископа Івана Маргітича єпископом-помічником єпископа Мукачівсько-Ужгородського. Він проживав у рідному селі, де за його ініціативою і допомогою побудований величний храм, який у 1996 році був посвячений. Тривалий час І. Маргітич керував греко-католицькими священиками українського напряму. Він виступав за єдність греко-католиків Західної України і Закарпаття.

Був активним у громадській роботі. Щорічно виступав на відзначенні подій Карпатської України і Карпатської Січі на Красному полі під Хустом, на Замковій братській могилі в Хусті. Він освячував пам’ятники і могили карпатським січовикам, проводив молебні та панахиди. Освятив пам’ятник Герою України, Президенту Карпатської України Августину Волошину і виступив з промовою на його урочистому відкритті. У народі його справедливо назвали «народним єпископом».

Помер Владика Іван 7 вересня 2003 р. під час освячення престолу в с. Пилипець, Міжгірського району. Похований у рідному селі Боржавське.

Джерело: osbm.org.ua

Comments

0 comments

Залишити відповідь

Ваша електронна адреса не буде опублікована.

17 − 13 =

Цей сайт використовує Akismet для зменшення спаму. Дізнайтеся, як обробляються ваші дані коментарів.

Ми виявили Ad Blocker!

Для коректної роботи порталу просимо вимкнути Ad Blocker.
На сторінках відсутня агресивна реклама.

How to disable? Refresh