Валютный шок

   Колись давно я з усіх сторін тестував гіпотезу про те, що наша економіка в нормальному режимі завжди буде генерувати торгівельний дефіцит, а тому при фіксованому валютному курсі ми приречені раз в 5-7 років переживати валютний шок, який буде знищувати усі економічні досягнення усіх попередніх років.

Одним із важливим елементів цієї гіпотези було відчуття, що такий дефіцит генерує навіть не стільки споживання громадян, як базові сектори економіки. До ретельної перевірки цього припущення (саме по промисловості) так руки і не дійшли.

Але згадав цю штуку, коли побачив платіжний баланс за серпень (нагадаю, що він був майже нульовий, незважаючи на колапс промисловості Донбасу). Звичайно, девальвація відіграла свою роль, але виглядає так, що промисловість Донбасу з’їдала настільки ж багато валюти, як і постачала на український ринок. Регіональна статистика цю красу, звичайно, не покаже, бо існують міжрегіональні зв’язки, які серйозно ніхто не досліджував.

Як це могло працювати? Через субсидії з бюджету. От існує підприємство (поки без імен) воно генерує $100 доходу для себе та для країни, але для цього йому потрібно імпортувати $110 витратних матеріалів (не обов’язково для себе, а, можливо, для обігріву помешкань своїх працівників). За нормальних ринкових умов це підприємство давно б збанкрутіло та зникло. Але існує держава, яка бере в борг необхідну суму та субсидує це підприємство, щоб воно продовжувало свою роботу. Ззовні це виглядає дуже круто – підприємство дає роботу, приносить в країну валюту… але час від часу держава оголошує дефолт та переживає валютний шок. Саме через свою регулярну підтримку сотням таких підприємств.

Якби на Донбасі все було б нормально, на формулюванні цієї гіпотези мене б відразу затоптали динозаври з НАН України (матеріальне виробництво і таке інше). Але от поточні події (вибачте за цинізм) створюють чистої води економічний експеримент – і перші результати цього експерименту (статистика по зовнішнім рахункам за серпень) ніби натякають що моя гіпотеза була не така вже й crazy. Більш точно побачимо по результатам року.

Також читаю відгуки на неоднозначність субсидій вугільних шахт. Що, хоча імпорт і дешевший, але то ж треба витрачати валюту, а краще за гривні, але своє. Не погоджусь принципово. Для валютних потоків немає ніякої різниці – купити дешевше вугілля за валюту, чи надрукувати гривню на корупційні схеми на шахтах і щоб потім ця емісія вийшла через імпорт елітних авто чи просто відтік капіталу в офшори. До речі, шахти – це, скоріш за все, одна з тих схем, яка генерує постійний дефіцит валюти та валютні шоки.

Дмитрий БОЯРЧУК

 

Comments

0 comments

Про Андрій Петренко

Залишити відповідь

Ваша електронна адреса не буде опублікована.

ten + thirteen =

Цей сайт використовує Akismet для зменшення спаму. Дізнайтеся, як обробляються ваші дані коментарів.

Ми виявили Ad Blocker!

Для коректної роботи порталу просимо вимкнути Ad Blocker.
На сторінках відсутня агресивна реклама.

How to disable? Refresh