Важкі питання. Таїнства і спасіння

Запитання: «Чи забезпечено спасіння, якщо регулярно сповідатися і причащатися? Чи не суперечать нашій вірі об’явлення Богородиці та Ісуса, в яких вони гарантують спасіння тим, що вшановують, наприклад, медальйон Непорочного зачаття або образ Божественного милосердя?»

Наша впевненість у спасінні заснована на волі залишатися вірними Господу і на надії, що ми збережемо цю вірність до кінця днів. Зрозуміло, спасіння, що дарує Бог через Свого Сина Ісуса Христа, не можна розглядати в термінах «гарантії». Це суперечило б волі людини, створеній за образом і подобою Бога. Яку б благочестиву практику не здійснював віруючий, він завжди вільний у своїй волі, а людські пристрасті можуть зіграти з ним злий жарт. Якби це було не так, то подібні обіцянки, дані в різних приватних об’явленнях Матір’ю Божою і Ісусом Христом, були б не чим іншим, як забобонною і навіть магічною практикою: я щось роблю – і у відповідь мені повинно бути дароване спасіння завдяки певній «гарантії».

На жаль, такий погляд може бути присутній і щодо Таїнств. Зрозуміло, Таїнства Сповідь і Євхаристія дарують людині спасительну благодать. «Я – хліб живий, що з неба зійшов. Коли хтось цей хліб їстиме, житиме повіки» (Ів. 6,51), – сказав Господь. Те ж саме Він сказав щодо Таїнства Сповіді: «Кому відпустите гріхи – відпустяться їм, кому ж затримаєте – затримаються» (Ів. 20,23). Таїнства є ординарним шляхом спасіння. Але Бог ніколи не замінює Собою нашу свободу.

Коли в різних приватних одкровеннях звучить заклик Господа і Богородиці здійснювати ті чи інші практики благочестя, зрозуміло, це не означає, що вони замінюють Таїнства. Вшанування медальйона Пресвятої Діви Марії або образу Божественного милосердя не замінюють Таїнства, але є додатковими засобами, які повинні спонукати людину встати на ординарний шлях спасіння, який проходить через Таїнства. Наприклад, образ Божественного милосердя наводить на роздуми про те, в чому полягає милосердя Бога, відкрите нам у Святому Письмі. Слово Боже підтверджує, що милосердя Бога передбачає наше бажання встати на шлях милосердя, визнати наш гріх і прагнути до примирення з Богом і Церквою.

Наша вічна доля залежить перш за все від того, чи перебуваємо ми в стані благодаті в останню мить нашого життя. У стані благодаті в кінці життя може перебувати завдяки щирому покаянню навіть найбільший грішник, що ніколи раніше не приступав до Таїнств, і він буде спасенний, як і розсудливий розбійник. І навпаки: людина, що все життя регулярно приступає до Таїнств, в кінці життя може виявитися позбавлена благодаті через тяжкий гріх. Звичайно, регулярні Таїнства і постійне прагнення до доброчесного життя зміцнюють людину на шляху святості та готують її до доброї смерті в стані благодаті. Але не випадково святий апостол Павло попереджає: «Тож, коли комусь здається, що він стоїть, нехай уважає, щоб не впав» (1 Кор. 10,12).

Comments

0 comments

Про Андрій Петренко

Залишити відповідь

Ваша електронна адреса не буде опублікована.

13 + five =

Цей сайт використовує Akismet для зменшення спаму. Дізнайтеся, як обробляються ваші дані коментарів.

Ми виявили Ad Blocker!

Для коректної роботи порталу просимо вимкнути Ad Blocker.
На сторінках відсутня агресивна реклама.

How to disable? Refresh